09.04.2019

СОНЯЧНЕ@КАФЕ – сучасний клас соціально-побутової та професійно-трудової підготовки школярів із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями – відкрилося в Київській спеціальній школі-інтернаті №8 на початку квітня 2019 року.

У цьому класі-кафе учні спецшколи-інтернату проходитимуть  професійно-трудове навчання, розвиваючи навички у сфері кулінарії: приготування їжі, сервірування столу, використання кухонної техніки тощо.

Створення СОНЯЧНОГО@КАФЕ було ініціативою батьків учнів школи-інтернату, яку підтримала ВБО «Даун Синдром», а компанія Ашан Україна надала грантові кошти на цей проект.

На відкритті СОНЯЧНОГО@КАФЕ були присутні школярі спеціальної школи-інтернату №8, їхні батьки, адміністрація та педагоги школи, працівники мережі супермаркетів Ашан. Завітали також представники ЗМІ.

Фахівці АШАН Таланти & Кар’єра разом зі школярами приготували закуски для фуршету, якими пригощали гостей СОНЯЧНОГО@КАФЕ.

Здається, всі були задоволені: і діти, і їхні батьки, і педагоги, і спонсори!

Ми зібрали відгуки людей, завдяки яким діти з інтелектуальними порушеннями зможуть здобути навички, які знадобляться їм у житті та при подальшому працевлаштуванні.

Віталій Білецький, координатор проектів ВБО «Даун Синдром»: «Ми вдячні компанії Ашан та спеціальній школі-інтернату №8 за наше довголітнє, добре партнерство. Радіємо сьогоднішній події, коли завдяки об’єднанню зусиль школи, батьківської спільноти, соціально відповідального бізнесу наші діти мають можливість отримувати знання та навички, необхідні для розвитку їхнього потенціалу».

Володимир Чайко, директор спеціальної школи-інтернату №8: «Ми постійно працюємо над тим, щоб поліпшувати умови для наших учнів, приймаємо допомогу від усіх небайдужих людей, бізнесу та благодійних фондів. Але без активної допомоги батьків наших учнів ми б і половини того, що зараз маємо, не зробили. Тому ми дуже цінуємо їхню підтримку».

Ольга Бойко, провідний фахівець із корпоративної соціальної відповідальності компанії Ашан Україна: «Наша компанія співпрацює з ВБО «Даун Синдром» з 2012 року. За цей час ми спільно зробили багато корисних справ для покращення соціальної адаптації дітей та молоді з синдромом Дауна в нашому суспільстві. Коли 2017 року ми починали проект з працевлаштування людей із синдромом в магазинах мережі Ашан, то побачили, що потенційні кандидати не мають необхідних професійних навичок. Тож було вирішено далі працювати над розвитком умов для якісної професійної підготовки молоді з синдромом Дауна, щоби вони могли працевлаштуватися на відкритому ринку праці. Сьогодні ми бачимо конкретний результат такої роботи – відкриття класу професійної орієнтації Сонячне@Кафе у спецшколі-інтернаті №8. Ця подія стала можливою завдяки кропіткій праці і незламній вірі батьків, педагогів та волонтерів нашої компанії у краще майбутнє дітей з ментальними порушеннями. Ми розуміємо, що наша підтримка подібних ініціатив – це інвестиція у майбутнє нашої країни, результати якої ми побачимо лише через кілька років. І на цей час ми ставимо перед собою потрійну мету: підтримувати поточні спільні проекти з розвитку та соціалізації дітей, працевлаштовувати кандидатів у магазини нашої мережі, а також вести просвітницьку діяльність серед наших клієнтів та представників бізнесу».

29.03.2019

Якщо у США чи в Європі працевлаштування людей із синдромом Дауна – досить розвинена практика, то в Україні – це поки справжня екзотика. Чому? Серед іншого, причина в тому, що наша школа не враховує особливих потреб дітей і, відповідно, не готує їх належним чином до дорослого життя.

Питання шкільної освіти як фундаменту для подальшого працевлаштування були темою панельної дискусії «Люди із синдромом Дауна можуть та хочуть працювати. Що має зробити Україна, аби дати їм роботу», яка відбулася 21 березня в Києві в Українському кризовому медіа-центрі.

У дискусії взяли участь представники ВБО «Даун Синдром», компанії Ашан Україна, в якій вже працевлаштовано кілька осіб із синдромом Дауна, молодь із синдромом, яка має бажання працювати, та представники української влади – Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики України.

Зокрема, серед спікерів були: Олена Большаніна, президент ВБО «Даун Синдром»; Аренда Василенко-ван де Рей, керівник проекту «Перспектива 21.3»; Іванна Віхтинська, координатор проекту підтриманого працевлаштування ВБО «Даун Синдром»; Ірина Голобородько, учасниця програми підтриманого працевлаштування; Ольга Бойко, провідний фахівець з корпоративної соціальної відповідальності та керівник проекту «Здоров’я» Ашан Україна; Юлія Дмитрієва-Заруденко, начальник відділу інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти, та Оксана Суліма, начальник управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Мінсоцполітики, керівник експертної групи з питань формування соціальних послуг та розвитку соціального замовлення.

Експерти ВБО «Даун Синдром» підготували до цього заходу інфографіку, яка ілюструє потреби осіб і з синдромом Дауна на різних етапах життя

та, зокрема, ті особливі потреби, які діти з синдромом та іншими ментальними порушеннями мають у навчанні.

Наводимо коментарі експертів ВБО «Даун Синдром» щодо особливих освітніх потреб дітей з синдромом Дауна:

1. Якість педагогічних кадрів: на етапі підготовки кадрів у закладах вищої освіти важливо забезпечити рівний баланс академічних годин та практики (50% Х 50%).
2. Інклюзія & спецшкола: повинен бути рівний доступ залежно від можливостей і потреб дитини і до спеціальної шкільної освіти, і до інклюзивного навчання.На нашу думку, в спецшколі існує велика експертиза в сфері навчання та супроводу дітей з ментальними порушеннями. І ці спеціалісти, в свою чергу, могли б бути коучами для педагогів з інклюзивних класів. Крім того, спеціальна школа потребує збільшення фінансування.
3. Орієнтація на потреби і можливості дитини: діти із синдромом Дауна демонструють різний рівень в навчанні, тому дуже важливо пропонувати відповідну навчальну програму для кожної дитини.
4. Асистент вчителя у спецшколі 1 Х 4 дітей: на сьогодні передбачена ставка асистента вчителя для інклюзивних класів, де навчаються від 1 до 3 дітей з особливими освітніми потребами. Натомість вчителі спецшколи не мають такої допомоги, а їм доводиться працювати з 6-12 дітьми, які теж мають особливі освітні потреби.
5. Профорієнтація – база для практики в школі: з метою підготовки до майбутнього працевлаштування у школах потрібно облаштувати спеціальні класи, де б діти здобували професійні знання та навички.
6. Баланс академічних дисциплін та занять для психоемоційного розвитку та профорієнтації: сучасна програма включає в себе багато дисциплін академічного спрямування. На жаль, мало уваги приділяється питанням саморегуляції, самоконтролю та іншим психоемоційним аспектам, які б сприяли кращій інклюзії в суспільстві та розширювали можливості для працевлаштування.
7. Практика у роботодавця: дуже важливо залучати бізнес як майданчик для вдосконалення певних професійних навичок. А бізнес організації, в свою чергу, будуть отримувати досвід в створенні робочих місць і в супроводі таких співробітників. Важливо також забезпечити необхідну підтримку людей із синдромом кваліфікованими соціальними педагогами.
8. Соціальний транспорт: забезпечення транспортування учнів до школи та місця практики за потреби.

Отже, щоб люди з синдромом Дауна та іншими ментальними проблемами отримали реальні шанси працювати, потрібно зробити кроки:

1. Внести зміни у систему шкільної освіти дітей з ментальною інвалідністю, зробивши фокус на оволодінні практичними і професійними навичками, акценти — на психоемоційному розвитку, саморегуляції та самоконтролі.
2. Запровадити систему професійної орієнтації та здобуття спеціальності для людей із синдромом Дауна.
3. Забезпечити створення робочих місць для людей з ментальною інвалідністю та супровід таких людей на роботі, залучення бізнесу та місцевої влади до програм створення подібних робочих місць.

Чи зробить Україна ці кроки і коли це станеться – залежить від того, наскільки наполегливими будуть зусилля батьківських спільнот, громадського сектору, центральної та місцевої влади, соціально відповідального бізнесу тощо. А також від того, чи вдасться побудувати ефективне партнерство між усіма сторонами, дотичними до забезпечення реалізації потенціалу  людей із синдромом Дауна, реального включення їх у життя нашого суспільства.