Любі друзі, Наші партнерські ДС організації, які є членами EDSA-European Down Syndrome Association, готові активно допомагати нашим сім’ям, які наважилися виїхати з території України до сусідніх країн. Надсилаємо вам контактні…

Шановні учасники нашої батьківської спільноти! Заповніть цю форму, якщо ви ДІЙСНО потребуєте допомоги. Або заповніть, якщо ви самі маєте змогу НАДАТИ допомогу. Форма для сімей https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScAX1pIwJE4aJ3weaQBeI76eUlTd8rygS0lT37E29D521segw/viewform Форма для громадських та…

IMAG6224

Пиктограмма (от лат. pictus — нарисованный и греч. γράμμα — запись) — знак, отображающий важнейшие узнаваемые черты объекта, предмета или явления, на которые он указывает, чаще всего в схематическом виде.…

12190817_944942628886199_6069947801081445338_n

Замовити посібники можна за телефонами: 067 135 71 66 093 792 6232 Fb.me/dyvogra http://www.dyvogra.com/uk/perspectiva-21-3/ Скачати превью посібника: http://perspectiva21-3.com.ua/wp-content/uploads/Learn_with_joy_www.pdf…

info_paket

В целях передачи накопленного опыта, как иностранного, так и полученного в результате работы Центра Раннего Развития, рады представить Вашему вниманию — информационный пакет для родителей. В который войдут: буклет «Синдром…

Главная / Новости / Історія родини Слюсаренко
Історія родини Слюсаренко

02

Родина Мирослави Слюсаренко – однієї з найактивніших мам нашої батьківської спільноти, складається з неї, чоловіка, 10-річного Святослава, 7-річного Любомира, який має синдром Дауна, та пухнастої кролиці Фрикадельки. Донедавна сім’я мешкала в м.Буча під Києвом, розвивала власний бізнес – принт на текстилі, возила Любомирчика на різноманітні розвиваючі заняття – на нейрокорекцію, в басейн, до логопеда… Хлопчик досягав відчутних успіхів, відвідував садочок, поки братик ходив до школи; родина брала участь у заходах організації «Пласт». Пані Мирослава готувала яскраву акцію до Всесвітнього дня людей з синдромом Дауна – показ мод з принтами на футболках, зроблених з малюнків талановитих дітей із синдромом…

23 лютого пані Мирослава ще відвезла сина на розвиваючі заняття… А через менше, ніж пів доби батьки почули вибухи, побачили літаки й вертольоти, що низько пролітали над Бучею… Щоб не лякати дітей батьки не панікували, Любомиру пояснювали, що вибухи – це фейєрверки, як на Новий рік, а скотч на вікнах — це немов би святкові сніжинки, лише великі. Спочатку вони перечікували тривогу в укритті поряд із домом, але там було холодно і сиро, тож діти швидко захворіли. Тому надалі тривоги пересиджували в коридорі будинку– «ховались у доміку».

На наступний день гатити почали зовсім поряд. В місто зайшли окупанти. Батько родини дізнався, що в приміщення, де було їхнє виробництво, влучив снаряд. Стало зрозуміло, що тікати треба прямо зараз. Він забрав дідуся з бабусею з сусіднього Гостомеля, де справи тоді були навіть гірше, ніж у Бучі, й під звуки вибухів повкидавши перші-ліпші речі в машину, разом з дітьми та Фрикаделькою помчали в напрямку Житомирської траси. Виїхали на неї в той час, коли почали бомбити дитбудинок у Ворзелі. Пального було обмаль, купити його десь неподалік – нереально. Їхали по зустрічній смузі, за спиною чули, як шмаляють, потім дізнались що багато машин, які їхали за ними — розстріляли…

До заправки ледве дотягли й пальне скінчилось просто біля колонки. Далі було легше – і згодом дісталися до Умані на Черкащині, де родина знаходиться і зараз.

Чи безпечно тут? Пані Мирослава каже, що не зовсім, але поки що «не прилітає». Сирена час від часу виє, щось пролітає над головою, але не вибухає.

Як почуваються діти? Спочатку Любомир дуже сумував за іграшками, друзями та вихователькою, хотів додому. Від переживань почав погано їсти. Але зараз потроху адаптується, адже діти часто краще за дорослих вміють підлаштовуватись до обставин. Звичайно, батьки більше його обнімають, приділяють більше уваги. «Дуже чекаємо, що наш психолог найближчим часом почне проводити заняття з нейрокорекції он-лайн. Адже такі моменти з мирного життя дуже розраджують», — каже мама хлопчика. «Більша проблема зі старшим сином – нормотиповим. Він закритий, зовні спокійний, але я тільки можу уявити що там в нього коїться всередині й відчуваю, що він потребує психологічної допомоги».

Як справи в інших сімей, в яких є діти з синдромом Дауна? Мирослава після спілкування з іншими родинами зазначає, що найбільші потреби є в тих сімей, що «вилітали» з дому під час бомбування і не мали часу складати речі, – це і демісезонний одяг, і взуття, і важливий для значної кількості дітей з синдромом препарат L-тироксин для щитовидної залози, а також фінансові ресурси. Особлива проблема виникає з їжею, якщо дитина харчується вибірково або знаходиться на безглютеновій дієті. Родині Мирослави допомагали і родичі, і друзі. Була проблема з одягом та взуттям, адже приїхали вдягнені не за сезоном. Але нещодавно в місті відновили роботу магазини, де це можна купити, тож проблему частково вирішили. Щодо ліків, то на разі чекають на доставку гуманітарної допомоги.

Через ВБО «Даун Синдром» родина отримала адресну грошову допомогу деякий час тому, що було дуже актуально, адже лише вчора сім’я змогла отримати виплати за березень по інвалідності, а також державні виплати чоловіку як підприємцю. Також в родині з нетерпінням очікують на гуманітарну допомогу, яка має скоро надійти через ВБО, зокрема Любомир зрадіє фруктовим пюре, адже в нього дуже вибіркове харчування.

Простягаємо руку помочі одне одному! Підтримаємо одне одного – разом ми сила. Миру всім!

Сделать пожертвование Задать вопрос Подписаться
Добавить в Twitter

Добавить комментарий

Имя (обязательно)
E-mail (не публикуется) (обязательно)


восемь × 1 =