Про програму “BabySteps”

Коли до нас звертаються родини, в яких щойно з’явилась дитина з синдромом Дауна, майже завжди ми направляємо їх до спеціалістів із Центру раннього розвитку. Ми розуміємо наскільки важливими є перші роки життя дитини і наскільки складними вони є для родин. Сьогодні ми публікуємо відгуки трьох родин про програму “BabySteps”, що реалізується за підтримки UNIQA Україна. Особливість програми у тому, що батьки мають зайти в неї з конкретним запитом задля допомоги у вирішенні поведінкових, навчальних чи рухових труднощів, а спеціаліст допоможе його закрити, використовуючи комплексний підхід. Надія Дикан: “Ми - родина з Чернівців. Виховуємо двох дітей. У молодшого, Кості, синдром Дауна. Кості майже 3. У програму “BabySteps” ми прийшли з конкретними запитами: навчити Костю сортувати, відпрацювати вказівний жест і посидючість.Спеціалісти по наданих відео детально розібрали у чому у нас є прогрес, де ми, навпаки, не допрацьовуємо і таке інше. Але вже зараз я бачу, що Костя став більш посидючим та зібраним. Ми відпрацювали сортування, кольори та фігури. Також покращили вказівки, тобто “погодуй”, “розчеши”, “вибери з двох предметів потрібний”. Для себе я виділила головне: не треба порівнювати свою дитину з іншими. Треба порівнювати тільки з тим, що він вмів вчора, а що вміє сьогодні. І не треба думати, що я якась не така мама. Я — хороша мама й у мене хороша дитина!”Жанна Бесхмельніцина: “У нас багатодітна родина, троє дітей. Нілу, наймолодшому, 3 роки. У нього синдром Дауна. У Центр раннього розвитку ми попали майже одразу після народження. Спочатку займались офлайн. Тепер періодично беремо онлайн-консультації у нейропсихолога. Адже нейрокорекція нашим дітям дуже важлива. У Ніла була черепно-мозкова травма. Тому, коли нам порадили програму “BabySteps”, ми прийшли з конкретним запитом — розвиток дитини після травми. З нами відпрацьовували вправи на міжпівкульну взаємодію. По Нілу бачу, що він став сконцентрованим. Якщо раніше міг зібрати одну ритмолінійку, то тепер може 3-4 різних. А ще він став більш посидючим. Мені було складно займатись з ним навіть 15 хвилин. Ніл не міг всидіти, відбігав, відволікався, максимально показував, що йому не цікаво. А тепер він може висидіти заняття 45-60 хвилин з невеликими перервами.”Ірина Войтович: “Я — мама трирічного Давида. Ми з Луцька. Це наша перша і дуже бажана дитина. Давид зростає дуже активним і непосидючим хлопчиком, деякі вчинки потребують корекції спеціалістів. Заняття з мамою — надмірні зусилля для дитини. Почала шукати способи та методи розвивати Давида, освоювати нові навички. Участь в проєкті дала можливість вирішити проблеми у вихованні та навчанні, пропрацювати конкретні дії з домашніми завданнями. Давид став більш посидючим (працюємо над витримкою, коли щось не вдається), розрізняє деякі кольори, фігури, вміє сортувати і вигадувати сценарії ігор, цікавиться книжками. Дуже гарно почав наслідувати домашні та побутові справи дорослих (миття посуду, прибирання, прання), з'явився інтерес до дітей та бажання з ними гратись. Готуємось до садочка. Працюємо над самостійним споживанням їжі.”*Повну історію Ірини Войтович читайте на нашому сайті у розділі “Батькам”Публікація підготовлена за підтримки Center for Disaster Philanthropy Ukraine Humanitarian Crisis Recovery Fund#for_future#CDP4Recovery