У рамках проєкту “Різні можливості – рівні права» тренінг для вчителів початкової школи НУШ з інклюзивною складовою, ми хочемо поділитися з вами думками самих тренерів після його проходження.
Співпраця з асистентом вчителя: як розподілити ролі та працювати командою.
Коли у класі з'являється асистент вчителя, це не випадковість і не формальність. Асистент вчителя з'являється тоді, коли у класі навчається дитина з особливими освітніми потребами. Інклюзивне навчання в цілому і передбачає створення команди супроводу, де вчитель і асистент працюють разом, щоб забезпечити якісну підтримку кожній дитині. Правильна побудова взаємодії між вчителем та асистентом — одна з ключових умов успішної інклюзії. Важливо з самого початку чітко розподілити ролі, визначити спільні цілі та пам’ятати: команда має працювати на благо дитини, а не дублювати функції чи змагатися між собою за "правильні рішення".
Про те, як знайти баланс у співпраці, уникнути типових помилок і створити справжню команду підтримки, ми говоримо у нашому інтерв'ю з тренеркою Людмилою Молошнюк.
На мою думку, ефективна співпраця між вчителем і асистентом починається з чіткого розуміння ролей і відповідальності кожного. Важливо, щоб обидві сторони визначили, що саме кожен з них буде робити, і домовилися про стиль взаємодії та комунікації.Якщо говорити про найпоширеніші помилки у взаємодії між педагогом і асистентом, то під час тренінгів часто озвучувались ось такі типові та найпоширеніші помилки:1. Нечіткий розподіл ролей і обов’язків: педагог і асистент не до кінця розуміють, хто за що відповідає. Вчитель очікує, що асистент самостійно навчатиме дитину, хоча це не входить у його функції.2. Відсутність комунікації: педагог і асистент не обговорюють план уроку, потреби учнів або труднощі. Вчитель не повідомляє про заплановані зміни або нові теми, асистент не знає, як підготуватись.3. Недостатня повага. Вчитель сприймає асистента як "технічного працівника" або няню учня і навпаки — асистент вважає, що має більше досвіду.4. Відсутність спільного підходу до роботи з дитиною: Педагог і асистент мають різні уявлення про стратегії підтримки дитини. Наприклад: Вчитель вимагає від дитини самостійності, а асистент надто опікується нею.5. Знецінення емоційного ресурсу. Обидва — і вчитель, і асистент — часто працюють на межі емоційного вигорання, але поговорити або попросити про допомогу не хочуть.
Ось кілька причин, чому дублювання функцій слід уникати, а ролі між учителем і асистентом варто чітко визначати:- Якщо і вчитель, і асистент займаються одним і тим самим, хтось із них просто "програє", а змагання не доречні Учні краще орієнтуються в тому, до кого звертатися з конкретними питаннями. Це створює відчуття порядку- Коли ролі чітко поділені, асистент може більше зосередитися на індивідуальній допомозі учням (наприклад, підтримці дитини з ООП), у той час, як учитель веде урок і керує класом загалом.- Чіткий розподіл обов’язків допомагає кожному з учасників команди розвиватися у своїй сфері: учитель — у педагогічній майстерності, асистент — у вмінні індивідуально супроводжувати дітей.Коли кожен знає свої функції, менше ризику виникнення конфліктів.
Чи можливо знайти баланс: бути командою, але не змагатися за “контроль” над класом чи дитиною?
Так, можливо, але це робота обох педагогів. На першому місці має бути не "хто правий", а що краще для дитини чи класу. Можна, навіть, домовитись: “У цій ситуації я беру ініціативу, а в іншій — ти”. У моменти суперечок корисно зробити паузу і подумати: “Це зараз про дитину чи про моє его?” Варто дозволити собі не бути ідеальними.Іноді помилки — це теж частина росту. Якщо обоє педагогів відкриті до зворотного зв’язку і саморефлексії — тоді "боротьба за контроль" поступово зникає.
Стратегії чи інструменти які я раджу для налагодження комунікації в тандемі вчитель — асистент, що допоможуть створити плідну співпрацю:1. Чітке визначення ролей: на старті співпраці домовитися, хто за що відповідає.2. Регулярні зустрічі.3. Використання зворотного зв’язку.4. Повага до думки один одного: асистент теж має право вносити пропозиції та бути почутим.5. Спільне планування, відповідно і відповідальність теж спільна.6. Неформальні зустрічі: наприклад, кава після уроків.
Коли вчитель та асистент працюють злагоджено то динаміка у класі помітно змінюється — і майже завжди на краще. Як це проявляється?
Асистент може допомагати тим, хто відстає, поки вчитель продовжує основне заняття. Це підвищує залученість навіть у неактивних учнів.Коли обидва дорослі діють як єдина команда, учні відчувають чіткість і послідовність у правилах. Це допомагає утримувати увагу та знижує рівень поведінкових проблем.Стилі викладання. Наприклад: асистент може проводити паралельну діяльність або допомагати в мінігрупах.Злагоджена робота дорослих створює відчуття безпеки й довіри. Діти бачать на власні очі приклад ефективної комунікації, взаємоповаги та підтримки — і вчаться цього через спостереження.
Формування довіри між педагогом і асистентом є надзвичайно важливим для ефективної взаємодії та успішної роботи з учнями. Ось ключові аспекти, які допоможуть:- регулярне обговорення планів, завдань, результатів;уміння висловлювати свої думки та вислуховувати партнера без осуду;- визнання цінності та ролі кожного в освітньому процесі;- чіткий розподіл ролей і обов’язків;- готовність підстрахувати, допомогти, порадити;- позитивна реакція на ініціативу і запит про допомогу;- дотримання домовленостей, збереження конфіденційної інформації;- спільна мета;- підтримка один одного у складних ситуаціях;- зворотний зв’язок.
Співпраця команди супроводу для дитини з особливими освітніми потребами має велике значення, адже:1. Злагоджена робота вчителів, асистентів, логопедів, психологів, дефектологів та інших фахівців дозволяє створити індивідуальну програму розвитку для дитини.2. Регулярна комунікація між педагогами забезпечує послідовність у підтримці дитини як на уроках, так і поза навчальним процесом. 3. Командна робота сприяє інтеграції дитини в колектив, допомагає формувати навички спілкування та співпраці з однолітками.4. Коли педагоги взаємодіють і діляться спостереженнями, вони можуть оперативно помічати нові труднощі та запроваджувати додаткову підтримку.5. Співпраця між педагогами сприяє обміну досвідом.
Якщо говорити про інклюзію не як про пункт призначення, а як про шлях, то, на мій погляд,існує кілька чинників, які справді змінюють мислення вчителя та глибоко впливають на його ставлення до інклюзії. Ці чинники охоплюють як емоційний, так і професійний рівень. Ось кілька, які, на мою думку, мають найбільший вплив:- особисте знайомство з дитиною з особливими освітніми потребами. Побачити її здібності, емоції, розвиток — це часто ламає стереотипи. Коли ти бачиш не «проблему», а людину, все набуває нового сенсу;- якщо вчитель бачить, що інклюзія може працювати, що діти з ООП можуть бути активними учасниками освітнього процесу, вчитися й навіть надихати інших, — це дуже мотивує;- вчитель, який має команду однодумців, підтримку адміністрації, почувається впевненіше;тренінги, семінари, на яких розкриваються реальні кейси, даються практичні поради, формують розуміння, що інклюзія — це можливість для зростання всіх учасників процесу.
На завершення, якщо говорити власне про себе, то бути тренером на таких тренінгах для мене важливо, тому що це дає можливість не просто говорити про інклюзивну освіту, про рівні права дітей, а реально змінювати ставлення людей, створювати середовище, де кожен може відчувати себе цінним і почутим. Інклюзія починається з дрібниць. Іноді маленька зміна — як-от наші суботні зустрічі, обговорення, дискусії — може мати величезний вплив на життя людини. Цей шлях — це постійне навчання, і я вдячна за кожну можливість розвиватися і вчитись разом з колегами.
Публікація підготовлена в рамках проєкту "“Різні можливості — рівні права. Тренінг для вчителів середньої школи НУШ з інклюзивною складовою”. Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Renovabis
Форма для питань