У рамках проєкту “Різні можливості – рівні права» тренінг для вчителів початкової школи НУШ з інклюзивною складовою, ми хочемо поділитися з вами думками самих тренерів.
Оксана Гнатюк — тренерка "Тренінгу для вчителів середньої школи НУШ з інклюзивною складовою", у межах проєкту ВБО "Даун Синдром" — "Різні можливості – рівні права".
Відповідаючи на питання інтерв'ю я враховувала думку з двох сторін, як мама дитини з особливими освітніми потребами, так і як представник освіти. Адже, в теперішній час я працюю у педагогічному університеті, а ще працюю керівником інклюзивного освітнього Хабу «Черкащани» міста Умань.Якщо говорити про основні виклики, які озвучують вчителі, коли мова йде про навчання дітей із синдромом Дауна або інтелектуальними порушеннями мене дивує, що багато вчителів озвучують виклики, яких по суті не існує.Як на мене, у вчителів існує, якийсь певний бар’єр в голові, що інклюзія – це якийсь міф. І якщо робити супротив, то вона десь дінеться, зникне. Ще не прийняття того, що дітей з ООП стає все більше і батьки не хочуть ізолювати дітей від суспільства, що все більше батьків не соромляться своїх дітей. На власному прикладі показую, що моя дитина має бути в соціумі, адвокатую відкриття спеціального класу на базі закладу загальної середньої освіти для дітей із 4-5 рівнем підтримки у місті Умань. Працюємо із дітьми з ООП потребами на базі інклюзивного освітнього Хабу з використанням методик і технологій, які використовуються в країнах ЄС. Шокує те, що багато методик у нас мають заперечення, а в Європейських країнах успішно функціонують понад 30 років. Якщо говорити про методики або інструменти, які викликають найбільший інтерес або дають найкращі результати у роботі з такими дітьми, то найбільший інтерес викликають різні застосунки та платформи. Але найбільший ефект дають методики мультимодального підходу та використання альтернативної та додаткової комунікації. Дані методики можна використовувати й з дітьми всього класу. Під час тренінгу найскладнішими запитами від вчителів з якими я зіткнулася це як можна вплинути на своїх колег/директора? Які методи впливу можна використати. Я постійно пояснюю, що не має бути ніякого впливу! Це має бути колективна робота, тобто співпраця усієї команди супроводу, зокрема і співпраця з батьками.Вчителі можуть ефективно працювати з асистентами дітей з особливими освітніми потребами, але на засадах партнерства. Всі мають розуміти, що в роботі з дітьми з ООП має бути командна робота. І тільки так!
Якщо говорити про роль батьків у процесі навчання та як школа може краще співпрацювати з родинами дітей з інтелектуальними порушеннями, то я дуже часто чую, що дуже великий успіх дітей залежить виключно від батьків. Погоджуюсь частково. Батьки є частиною команди. Але коли чую фрази: «Батьки найкращі вчителі», «Батьки найкращі реабілітологи для своїх дітей», «Якщо батьки не навчать, то хто?» і тому подібні, у мене просто виникає неймовірна злість і відчай. А, навіщо Ви обрали професію «вчителя»? Адже, у Бога є три святих професії: лікар, військовий і учитель. «Вчитель», то лікар для дитячих душ, то бальзам і порадник для батьків. Тому повторююсь знову, робота має бути командною!
Чи є у вчителів страх або невпевненість перед інклюзією? Так звісно, є страх, що не буде ніякого результату. Але порада одна — НЕ БОЯТИСЯ працювати із дітьми з ООП. Результат буде завжди, хоч і маленький, але він буде 100%. І вам будуть вдячні, як діти, так і батьки!
Успішні кейси впровадження інклюзії у середній школі як приклад я навести не можу, адже в школі не працюю. Та можу навести приклад відвідувачів Хабу «Черкащани».
Приємним є те, що коли після занять діти показують результати у кращій взаємодії та комунікації з оточенням. Коли діти з ООП, зокрема діти з синдромом Дауна приходять до нас не просто на заняття, а ніби наші маленькі друзі, які спілкуються з нами використовуючи картки, жести, міміку. Коли наші відвідувачі уже самостійно грають на музичних інструментах, коли ти повідомляєш про новину, яку розповіла тобі дитина, а у батьків здивування - "як дитина вам про це повідомила?". Коли наші дітки починають працювати з конструкторами ще і починають займатись самоосвітою!
Вчителі можуть ефективно адаптувати навчальні матеріали для дітей із синдромом Дауна або інтелектуальними порушеннями. Для цього потрібно почати мислити, навчитися мислити, як наші діти, бачити світ очима дітей з особливими освітніми потребами. Просто навчитися розуміти світ наших дітей..
І головна порада для вчителів, які вперше стикаються з інклюзивним навчанням — не боятися йти на контакт з дітьми та батьками. Буває іде невдача, за невдачею, а потім все виходить і це неймовірне відчуття. Тому поставте за ціль відчути гордість та радість за себе та дитину, що всі ви разом ЗМОГЛИ!
Публікація підготовлена в рамках проєкту "“Різні можливості — рівні права. Тренінг для вчителів початкової школи НУШ з інклюзивною складовою”. Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Renovabis
Форма для питань