Поради психолога
Часто мами губляться, не знають, як реагувати та що говорити, коли ставлять питання про дитину з особливостями у розвитку або коментують якось її поведінку.
Найскладніше доводиться тим батькам, які самі ще не призвичаїлися до думки, що їхня дитина відрізняється.
І в цьому випадку хочу нагадати, що кожен має право не підтримувати розмову на тему, яка не влаштовує з якихось причин.
Але для того, щоб вибрати свою тактику поведінки у подібних ситуаціях, варто розуміти, який ваш бажаний результат цієї взаємодії, тобто, чого ви хочете досягти.
Наприклад, результатом може бути інформування про синдром Дауна, або можливість показати іншому його нетактовність, або захист себе від чужої думки, чи ще якісь варіанти.
Також варто враховувати ще декілька моментів:
свідомо чи несвідомо ваш співрозмовник робить вам боляче, тобто, чи є у нього мотив принизити, чи зачепити вас. Якщо це ненавмисне завдання болю, то виходимо з того, що ця людина просто не відчуває, що можна говорити і як слова впливають на людей; якщо намір свідомий, то відповідь може бути різкою і недвозначною;
суттєва чи несуттєва для мене тема розмови, бо у незначні або не принципові розбіжності чи варто вкладатися своїм часом і своєю енергією;
ступінь близькості з людиною та її вплив на життя. Тобто, якщо йдеться про випадкового співрозмовника, то з ним розмова буде не такою ж, як з подругою;
власний ресурс. Чи є сенс витрачати свої зусилля, щось доводячи, якщо й так почуваєшся втомленим або безсилим;
особливості опонента. Адже не кожен налаштований на діалог і може почути чиїсь аргументи, тож і наші надії переконати будуть марними;
власні почуття. Якщо, наприклад, ще боляче говорити про діагноз, то не варто силувати себе до пояснень;
власні навички ведення конструктивних діалогів. У розмові, в якій люди керуються сильними емоціями, рідко виходить домовитися чи досягти компромісу, тому на перший план виходить вміння працювати з власними емоціями. А вже коли емоційний стан є стабільним, можна використовувати різні прийоми ведення діалогу.
Можна підготувати себе до розмови на складну для вас тему тим, що прописати й ПРОГОВОРИТИ вголос варіанти відповідей, які здаються вам відповідними й вдалими. Тоді у реальній ситуації у вас збільшуються шанси відреагувати достойно. Або, якщо подібна непроста ситуація вже сталася, також можна "заднім числом" розібрати її й придумати різні варіанти відповідей. Ще раз наголошу, що ці варіанти варто проговорити не тільки у своїй голові, а й голосом, щоб автоматизувати говоріння.
В цілому, ці рекомендації підходять до будь-якої ситуації взаємодії з людьми, не лише з приводу діагнозу дитини.
Публікацію підготувала психолог раннього розвитку Юлія Головата.
Публікація підготовлена за підтримки Center for Disaster Philanthropy Ukraine Humanitarian Crisis Recovery Fund
Підтримати діяльність нашої команди, щоб таких публікацій ставало більше, можна відправивши донат за посиланням - https://send.monobank.ua/jar/5qNJrRbMqP.