Учасники діляться на команди. Кожен надягає кухонні рукавиці. Завдання — перенести деталі Лего з одного столу на інший та зібрати конструкцію. Переможець — команда, яка швидше завершить фігуру.

Також, щоб відчути ту незграбність і важкість у письмі, яку відчувають люди із синдромом, спробуйте писати: ногою, утримуючи ручку пальцями ноги. Тією рукою, якою зазвичай ви не пишете.

Те, як ви відчуваєте свої руки в рукавицях, працюючи з Лего, так відчувають свої руки люди із синдромом Дауна без рукавиць, все своє життя. Пам’ятайте про це, коли побачите, як повільно чи незграбно вони пишуть або виконують щось руками.

● Візьміть до рота кілька горіхів або шматочок хліба, кілька ложок каші або наберіть невелику кількість води.
● Утримуючи це в роті, спробуйте сказати просте речення.
● Інші учасники мають зрозуміти вас.

Люди з синдромом Дауна можуть розмовляти не зовсім чітко, але це не означає, що вони не мають що сказати. Не варто сміятися чи насміхатися над їхньою вимовою.

● Приклейте на чоло папірець із малюнком, або намалюйте щось на чолі, натягніть щось дивне собі на голову,
● Пройдіться із чимось на обличчі чи голові по школі або по вулиці, щоб відчути себе у центрі небажаної людської уваги.
● Обговоріть, як ви почувалися, коли на вас звертали увагу.

Не варто витріщатися чи показувати пальцем на людей із синдромом Дауна, коли побачите на вулиці чи у торговому центрі. Вони теж хочуть почуватися комфортно в суспільстві.

● Поділіться на пари, один учасник через Google Translate промовляє фразу чужою мовою (англійська, французька, німецька чи будь-яка мова не слов'янської групи). Перекладач перекладає якусь фразу на іншу мову слов'янського походження (чеська, словацька, болгарська, сербська) і озвучує її напарникові. А той намагається зрозуміти, що той сказав.
● Пропонуйте вирішити невеликий тест на IQ для дорослих або приклад з інтегралами чи логарифмами (якщо не вчили) і спробуйте їх вирішити. 

Cтавите питання - А чого ви не вирішуєте? / А чого ви не розумієте? Це ж легко! Люди із синдромом Дауна сприймають, розуміють і запам’ятовують інформацію важче, ніж інші люди. Їм потрібно більше часу та візуальна підтримка для розуміння матеріалу. Але вони здатні навчатися та досягати успіхів.

● Виконати просте завдання з зав’язаними очима. Охочі взяти участь зав’язують собі очі пов’язкою або шарфом.
Завдання, що пропонуються:
▪︎ візьміть крейду біля дошки та віддайте її вчителю;
▪︎ намалюйте свою школу з дахом, з вікнами та дверима на дошці чи аркуші паперу;
▪︎ дістаньте з рюкзака підручник.
● Дискусія: Після виконання дітям пропонується дати відповідь на питання: “Чому ви не змогли виконати завдання?”, “Що ви відчували, коли у вас були зав'язані очі?”. 

Люди з синдромом Дауна краще сприймають світ і орієнтуються у ситуації, коли її бачать.

● Ведучий говорить про свою особливу рису. Наприклад, “у мене очі зеленого кольору”;
● Дитина з групи, у якої є така ж риса, підходить до ведучого, бере його за руку і висловлює іншу свою рису: “у мене на одязі є червоний колір”;
● Таким чином вся група стає у коло біля них за схожою рисою (як у грі «доміно»).
● Ведучому важливо прослідкувати, щоб для кожного з учасників знайшлись схожі риси;
коли вся група замкнулася у коло ведучий підсумовує: "Для того, щоб було легко жити з будь-якою людиною, думай про те, що вас з нею об'єднує, а не про те, що вас роз'єднує"

Люди з синдромом Дауна мають такі ж інтереси та вподобання, як і всі: грають в ігри, малюють, співають, читають.

Що потрібно: кухонні рукавиці або звичайні зимові рукавички, набір конструктора (наприклад Лего).
Як грати:
● Дітям по черзі надягають рукавиці.
● Завдання: перенести деталі конструктора з одного столу на інший і зібрати невелику вежу.
● Виграє той, хто швидше зможе це зробити, але… це зовсім нелегко!

Уявіть, що ви завжди так відчуваєте свої руки, навіть без рукавиць. Саме так дітям із синдромом Дауна буває важко виконувати прості завдання руками, наприклад, писати.

Що потрібно: аркуш паперу, ручки чи олівці.
Як грати:
● Діти беруть ручку не тією рукою, якою зазвичай пишуть.
● Завдання: намалювати свою улюблену іграшку чи написати слово «сім’я».

Дітям із синдромом Дауна складно вчитися писати, тому їхній почерк може виглядати інакше. Це нормально, просто їм потрібно більше часу.

Що потрібно: шматочки яблука, трохи каші або інші їстівні речі, які можна легко тримати у роті.
Як грати:
● Учасники беруть у рот невелику кількість їжі й намагаються сказати щось просте, наприклад: «Привіт! Як справи?»
● Решта вгадує, що вони кажуть.

Так буває і з дітьми із синдромом Дауна — їм важче говорити через слабкість м’язів язика.

Що потрібно: яскравий головний убір (шапка, ковпак) або папірець на лоб із малюнком.
Як грати:
● Дитині дають одягти «смішний капелюх» чи наклеюють папірець на чоло.
● Завдання: пройтися класом і повернутися.
● Інші учасники не повинні сміятися чи коментувати.

Діти з синдромом Дауна часто привертають увагу через свою зовнішність. Їм може бути неприємно, коли на них витріщаються чи сміються.

Що потрібно: хустинки або шарфи для зав’язування очей.
Як грати:
● Учасникам зав’язують очі. Завдання: знайти предмет (наприклад, книжку чи пенал) на столі.
● Потім вони пробують намалювати на аркуші будиночок із вікнами.

Людям із синдромом Дауна важливо бачити те, що вони роблять. Без візуальної підтримки їм важко виконувати завдання.

Що потрібно: нічого, тільки увага!
Як грати:
● Кожен учасник називає щось, що йому подобається (наприклад: «Я люблю морозиво»).
● Ті, хто теж люблять морозиво, підходять ближче й кажуть своє.
● Усі разом формують велике коло.

Ми всі різні, але маємо багато спільного. Важливо шукати те, що нас об’єднує, а не те, що відрізняє.