Рекомендації до тематичного тренінгу для підвищення обізнаності учнів загальноосвітніх шкіл до Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна

Вправи для вчителів 

Для дітей молодших класів та ДНЗ

Рекомендації до тематичного тренінгу для підвищення обізнаності учнів загальноосвітніх шкіл до Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна

Вправи для вчителів 

Для дітей молодших класів та ДНЗ

Всесвітній день людей із синдромом Дауна відзначається щороку 21 березня

● У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН проголосила цю дату офіційною.
● Число вибране символічно: синдром Дауна є трисомією 21-ї хромосоми (тобто наявність трьох копій цієї хромосоми замість двох). Таким чином, 21 березня — 21-й день третього місяця.
● У звичайної людини в клітинах тіла 46 хромосом (23 пари), а у людей із синдромом Дауна — 47 хромосом.

Особливості людей із синдромом Дауна

Фізичні та сенсорні особливості

Люди із синдромом Дауна мають знижену чутливість тіла у тому числі кінцівок. Їм дуже складно навчитися писати, виконувати побутові справи за участі дрібної моторики рук.
Як можна відчути, що це таке: 

Вправа "Лего та рукавиці":

  • Учасники діляться на команди. Кожен надягає кухонні рукавиці. Завдання — перенести деталі Лего з одного столу на інший та зібрати конструкцію. Переможець — команда, яка швидше завершить фігуру.
    Також, щоб відчути ту незграбність і важкість у письмі, яку відчувають люди із синдромом, спробуйте писати: ногою, утримуючи ручку пальцями ноги. Тією рукою, якою зазвичай ви не пишете.

Теза: те, як ви відчуваєте свої руки в рукавицях, працюючи з Лего, так відчувають свої руки люди із синдромом Дауна без рукавиць, все своє життя. Пам’ятайте про це, коли побачите, як повільно чи незграбно вони пишуть або виконують щось руками.

Артикуляція та мовлення

Слабкість м’язів тіла, у т.ч. артикуляційного апарату, наприклад, язика.

Активності, щоб відчути це.

Вправа "Що ти сказав?":

  • ● Візьміть до рота кілька горіхів або шматочок хліба, кілька ложок каші або наберіть невелику кількість води. ● Утримуючи це в роті, спробуйте сказати просте речення.● Інші учасники мають зрозуміти вас.

Теза: Люди з синдромом Дауна можуть розмовляти не зовсім чітко, але це не означає, що вони не мають що сказати. Не варто сміятися чи насміхатися над їхньою вимовою.

Особлива увага з боку суспільства

Люди з синдромом Дауна одразу помітні у натовпі, що привертає зайву увагу.

Як це відчути на собі:

Вправа "Помітність":

  • Health Icons

    ● Приклейте на чоло папірець із малюнком, або намалюйте щось на чолі, натягніть щось дивне собі на голову,● Пройдіться із чимось на обличчі чи голові по школі або по вулиці, щоб відчути себе у центрі небажаної людської уваги.● Обговоріть, як ви почувалися, коли на вас звертали увагу.

Теза: Не варто витріщатися чи показувати пальцем на людей із синдромом Дауна, коли побачите на вулиці чи у торговому центрі. Вони теж хочуть почуватися комфортно в суспільстві.

Розуміння інформації

У них є труднощі в розумінні інформації та навчанні. Люди з синдромом Дауна можуть сприймати та запам’ятовувати інформацію повільніше.

Активність для здобуття досвіду:

Вправа "Іноземна мова":

  • ● Поділіться на пари, один учасник через Google Translate промовляє фразу чужою мовою (англійська, французька, німецька чи будь-яка мова не слов'янської групи). Перекладач перекладає якусь фразу на іншу мову слов'янського походження (чеська, словацька, болгарська, сербська) і озвучує її напарникові. А той намагається зрозуміти, що той сказав.● Пропонуйте вирішити невеликий тест на IQ для дорослих або приклад з інтегралами чи логарифмами (якщо не вчили) і спробуйте їх вирішити. 

Теза: ставите питання - А чого ви не вирішуєте? / А чого ви не розумієте? Це ж легко! Люди із синдромом Дауна сприймають, розуміють і запам’ятовують інформацію важче, ніж інші люди. Їм потрібно більше часу та візуальна підтримка для розуміння матеріалу. Але вони здатні навчатися та досягати успіхів.

Розуміння інформації

Люди із синдромом важче сприймають і відчувають навколишній світ.
Їм складніше орієнтуватися у просторі та є певні складнощі у виконанні завдань без візуальної підтримки:
Як це відчути: 

Вправа "Закрий очі":

  • ● Виконати просте завдання з зав’язаними очима. Охочі взяти участь зав’язують собі очі пов’язкою або шарфом.
    Завдання, що пропонуються:
    - візьміть крейду біля дошки та віддайте її вчителю;
    - намалюйте свою школу з дахом, з вікнами та дверима на дошці чи аркуші паперу;
    - дістаньте з рюкзака підручник. 
    ● Дискусія: Після виконання дітям пропонується дати відповідь на питання: “Чому ви не змогли виконати завдання?”, “Що ви відчували, коли у вас були зав'язані очі?”.

Теза: люди з синдромом Дауна краще сприймають світ і орієнтуються у ситуації, коли її бачать.

Спільність з іншими людьми.

Вони дійсно в чомусь відрізняються від інших людей, але у них є і значно більше спільного з ними. Вони також грають в ігри, співають і малюють, катаються на велосипедах і ковзанах, читають книжки і дивляться фільми. У них є свої вподобання і свої прив’язаності. Вони хочуть мати друзів, дізнаватись та пробувати робити щось цікаве.

Вправа "Доміно": 

  • ● Ведучий говорить про свою особливу рису. Наприклад, “у мене очі зеленого кольору”; ● дитина з групи, у якої є така ж риса, підходить до ведучого, бере його за руку і висловлює іншу свою рису: “у мене на одязі є червоний колір”;● таким чином вся група стає у коло біля них за схожою рисою (як у грі «доміно»). ● Ведучому важливо прослідкувати, щоб для кожного з учасників знайшлись схожі риси;
    коли вся група замкнулася у коло ведучий підсумовує: "Для того, щоб було легко жити з будь-якою людиною, думай про те, що вас з нею об'єднує, а не про те, що вас роз'єднує"

Люди з синдромом Дауна мають такі ж інтереси та вподобання, як і всі: грають в ігри, малюють, співають, читають.

Вправа "Квітка толерантності":

  • Для дітей молодших класів: об’єднання людей із різними особливостями. Вчитель на дошці (чи аркуші ватману) малює серединку квітки. І пропонує кожній дитині взяти аркуш кольорового паперу (який сама хоче), вирізати з нього пелюстку, намалювати на ній що захоче, підійти до квітки й наклеїти до серединки за допомогою клейового олівця, формуючи квітку. 
    Вчитель: Подивіться, які різні пелюстки за кольором, за формою, за малюнком, але всі разом ми сформували дуже гарну квітку. Так і люди – ми всі різні, але кожен гарний сам по собі та всі разом ми формуємо наше прекрасне суспільство та країну. 

Спрощення міфів та стереотипів

Люди з синдромом Дауна можуть соціалізуватися з допомогою оточення та мають різний спектр емоцій. Існує багато міфів та стереотипів стосовно соціалізації людей з синдромом. 

  • Illustration

    Міф: Люди з синдромом Дауна мають важкий ступінь порушення інтелектуального розвитку

    Правда: Це не так та насправді більшість людей з синдромом Дауна мають легкі або середнього ступеня інтелектуальні порушення. Вони можуть успішно займаються спортом або мистецтвом, ходити у садочок та навчатись у школах разом з дітьми без особливостей. Можуть навчатися у закладах спеціальної та професійно-технічної освіти та опановувати професію й навіть навчатися у вищих навчальних закладах.

  • Illustration

    Міф: Люди з синдромом Дауна не здатні піклуватись про себе

    Правда: Світ знає купу прикладів, коли такі люди не лише піклуються про себе, але й мають успішне життя. Самостійне проживання, часто підтримане, але є приклади родин людей із синдромом, які живуть без підтримки та опіки інших.

  • Illustration

    Міф 3: Люди з синдромом не здатні працювати та самореалізовуватися.

    Правда: Вони успішно працюють у різних галузях: освіта, наука, політика, мистецтво, моделінг, акторська майстерність, виробничі професії, підприємництво. Вони можуть керувати авто, подорожувати, бути успішними та щасливими.

  • Illustration

    Міф 4: Вони не можуть бути успішними.

    Правда: є відомі актори, музиканти, художники, моделі та навіть депутати із синдромом Дауна.

Історичні аспекти

Отже: міф про те, що люди з синдромом Дауна не можуть соціалізуватися, мають дуже низький інтелект і є "овочами", походить ще з радянських часів. Використання лайки "даун" також пов’язане саме з цим періодом. Тоді дітей із синдромом, якщо вони не помирали від супутніх хвороб та патологій, віддавали до дитячих будинків, де їхнє життя було коротким і важким. Без любові, піклування та можливостей для розвитку рівень їхньої соціалізації був дуже низьким.

Ніхто не бачив сенсу розвивати таких дітей, тож вважалося, що вони не здатні до навчання, розвитку та соціалізації. У сучасних реаліях ситуація кардинально змінилася. Досвід батьків довів, що діти з синдромом Дауна, зростаючи у любові та турботі, займаючись із фахівцями та використовуючи спеціальні методики, здатні навчатися, розвиватися, писати, рахувати, читати. Вони можуть опановувати професії, бути успішними та самореалізованими.

Люди з синдромом Дауна дійсно мають певну затримку інтелектуального розвитку та проблеми з пам’яттю. Проте ця затримка, як правило, є незначною або помірною. Вони можуть навчатися, працювати, мати друзів та хобі. Як і інші люди, вони можуть досягати успіху та визнання, хоча часто їм потрібна додаткова підтримка від соціуму. 


Історії успіху 

Українські приклади

Illustration

Богдан Кравченко

Перший в Україні хлопець з синдромом Дауна, який здобув ступінь бакалавра з історії

Illustration

Маріанна Ахрарова

Чемпіонка з спортивної гімнастики, акторка

Важливо пам'ятати:

● Люди з синдромом Дауна — це особистості з власними бажаннями, мріями та талантами.● Вони потребують інклюзії, прийняття та підтримки з боку суспільства.● Ми можемо і повинні допомогти їм розкрити свій потенціал і жити повноцінним життям

Світові приклади успішних людей з синдромом Дауна

Illustration

Стефан Гінз

Перша актриса з синдромом Дауна

Illustration

Мадлен Стюарт

Відома австралійська модель

Illustration

Рональд Дженкінс

Успішний композитор і музикант

Illustration

Джеймі Брюер

Американська акторка, відома завдяки ролі в серіалі "Американська історія жахів"

Illustration

Паскаль Дюкенн

Відомий бельгійський актор театру і кіно, лауреат Каннського фестивалю

Illustration

Карен Гаффні 

Перепливла Ла-Манш, встановила кілька світових рекордів з плавання, здобула золоту медаль на Паралімпійських іграх

Illustration

Мар Гальсеран

перша депутатка парламенту, яку обрали в Іспанії, займається політикою з 18 років. 

Illustration

Софія Санченс 

акторка українського походження, яка виконала роль у стрічках "Барбі" та "Голодні ігри: Балада про співочих пташок та змій”.

Illustration

Казка “Усміхнене цуценя”

Прийшла весна. У Старому Лісі почали траплятися справжні дива. Кожного дня на вулиці усе змінювалося, оживало, проростало та розцвітало.
Ледве розплющивши очі від нічного сну, маленька Лиска Аліска мерщій кинулася до вікна, щоб глянути які ж зміни відбулися сьогодні. Там було сонячно й тепло. Світ запрошував до нових пригод.
Лисичка швиденько зробила усі ранкові процедури, поснідала, і мерщій помчала до друзів.
На дитячій галявинці вже бавились її товариші. Тут був і кріт Кирило, і їжачок Жека, і ящірка Яринка, рибка Злата, білочка Ніка, півник Петрик з гамірними курчатами, і хтось, кого вона ще не знала. Це було цуценя.
Аліска зупинилася збоку, щоб роздивитися нову дитину. А цуценя тим часом з широкою посмішкою бігало по галявині від одного до іншого й усіх обіймало. Діти реготали й обіймалися у відповідь. Лисичці це не дуже сподобалося. Їй стало якось неприємно що її друзі обіймаються з чужинцем, і зовсім не помічають що вона прийшла. Аліска насупилася, сіла збоку й образилася на всіх.
Раптом до неї підбігла білочка Ніка.
- Привіт, ти чого тут сидиш? - запитала вона.
- Просто. - буркнула лисичка, і додала, - Хто це там з вами?
- А, це цуценя Дмитрик. - весело відповіла Ніка.
- Звідки він тут взявся? - невдоволено продовжувала Лиска.
- Він прийшов зі мною. Це мій новий сусід. Ходімо я вас познайомлю. - мовила білочка й потягнула Аліску за руку.
- Та не хочу я! - відсахнулася та. - Він якийсь…
- Який? - обурено перебила Ніка.
- Ну… бігає з висунутим язиком, обіймається… та й взагалі виглядає якось незграбно… - недовірливо продовжила лисичка.
- Він хороший, от побачиш. - вговорювала Ніка. - Правда, інколи його важко зрозуміти, бо йому тяжче ніж нам виговорювати слова, але з часом ти звикнеш. Він мій справжній друг.

  • Читати більше

    Не встигла білочка закінчити, як цуценя саме прибігло до них. Ніка познайомила Аліску з Дмитриком і в малої Лисички відразу піднявся настрій. Вона перестала ображатися і разом з цуценям побігла до друзів.
    Діти довго бавилися в різні ігри та без кінця реготали, аж поки за ними не прийшли батьки.
    Дорогою додому Аліска розповіла мамі про нового друга.
    - Знаєш, мамо, спочатку я не хотіла дружити з ним, але потім, коли він підійшов до мене і посміхнувся, то я про це забула - розказувала мала лисичка. - І мені здається, що я його вже десь бачила, або він схожий на когось…
    - Так, доню, схожий. - відповіла пані Лисиця. - є такі дітки, і дорослі, які чимось схожі до Дмитрика. У них подібні риси обличчя та є однакові ознаки.
    - Вони що, усі родичі? - запитала Аліска.
    Ні, - відповіла мама. - Просто вони обʼєднані однією спільною особливістю.
    Якою?
    - У них всіх спільний синдром.
    - Синдром… - задумливо протягнула Лиска. - А що це таке?
    - Синдром - це коли є певна кількість ознак, які обʼєднані в одне ціле.
    - Як пазли? - спантеличено запитала мала.
    - Так, щось подібне. - продовжувала мама. - Але це більше стосується здоровʼя. Ну, от, наприклад, у всіх, хто має такий синдром як у Дмитрика, особливий розріз очей, великий язик…


    - Так ось чому Дмитрик бігав з висунутим язиком. - перебила маму Аліска - А які ще там пазли?
    - Пласке перенісся, невеликий зріст, - продовжила пані Лисиця. - можуть бути особливі вушка, долоньки, та пальчики на ніжках. А ще через свої особливості вони пізніше починають ходити та розмовляти, їм тяжче в навчанні.
    - Але це зовсім не заважає нам товаришувати! - вигукнула Аліска, і запитала - І що, коли в когось є ці всі пазли, які ти назвала, то це все разом і є - синдром?
    - Так, доню, ти молодець, усе правильно зрозуміла. Тільки не пазли, а - симптоми або ознаки.
    - Симпони… знаки… - спробувала повторити лисичка. - Ні, мамо, це надто складно. Я краще казатиму - пазли. І я можу назвати ще декілька пазлів до цього синдрому. Те, що я помітила у Дмитрика.
    Називай.
    - Ну… він може легко сісти на шпагат. Це один пазл. Ще він краще за мене запамʼятовує картинки та малюнки, і в нього такі мʼякенькі мʼязи… - захопливо перераховувала Аліска. - А ще він дуже радісний, і в нього є особлива посмішка! Мамо, я ніколи ні в кого не зустрічала такої щирої та відвертої посмішки.
    - Так, доню, цією посмішкою вони світять крізь темряву і зігрівають душі тим, в кого вони заледеніли.
    - Ого, як мені пощастило мати такого друга… - захопливо прошепотіла Лиска Аліска й ніжно пригорнулася до маминої руки.

    Попереду вже виднілася їхня нірка, в якій на маленьку лисичку чекали її іграшкові друзі. Їй треба було тепер погратися ще й з ними, щоб часом не образились. І вона мерщій побігла до хати, щоб розказати їм про нового друга, про його пазли та про синдром, щоб вони також знали наскільки різними ми всі буваємо.
    ___
    Автор: Альона Кирилюк, мама дівчинки із синдромом Дауна.
    Із серії казок про Маленьку Лисичку і Величезний Світ.

Ігри для дітей:

🎲 Ігри, щоб зрозуміти дітей із синдромом Дауна

Гра «Рукавиці-чарівниці»

  • Що потрібно: кухонні рукавиці або звичайні зимові рукавички, набір конструктора (наприклад Лего).Як грати:● Дітям по черзі надягають рукавиці.● Завдання: перенести деталі конструктора з одного столу на інший і зібрати невелику вежу.● Виграє той, хто швидше зможе це зробити, але… це зовсім нелегко!

Уявіть, що ви завжди так відчуваєте свої руки, навіть без рукавиць. Саме так дітям із синдромом Дауна буває важко виконувати прості завдання руками, наприклад, писати.

Гра «Малюємо іншою рукою»

  • Що потрібно: аркуш паперу, ручки чи олівці.
    Як грати:
    ● Діти беруть ручку не тією рукою, якою зазвичай пишуть.● Завдання: намалювати свою улюблену іграшку чи написати слово «сім’я».

Дітям із синдромом Дауна складно вчитися писати, тому їхній почерк може виглядати інакше. Це нормально, просто їм потрібно більше часу.

 Гра «Говорунчик»

  • Що потрібно: шматочки яблука, трохи каші або інші їстівні речі, які можна легко тримати у роті.
    Як грати:
    ● Учасники беруть у рот невелику кількість їжі й намагаються сказати щось просте, наприклад: «Привіт! Як справи?»● Решта вгадує, що вони кажуть.

Так буває і з дітьми із синдромом Дауна — їм важче говорити через слабкість м’язів язика.

Гра «Смішний капелюх»

  • http://thenounproject.comThe Noun ProjectIcon TemplateRemindersStrokesTry to keep strokes at 4pxMinimum stroke weight is 2pxFor thicker strokes use even numbers: 6px, 8px etc.Remember to expand strokes before saving as an SVG SizeCannot be wider or taller than 100px (artboard size)Scale your icon to fill as much of the artboard as possibleUngroupIf your design has more than one shape, make sure to ungroupSave asSave as .SVG and make sure “Use Artboards” is checked100px.SVG

    Що потрібно: яскравий головний убір (шапка, ковпак) або папірець на лоб із малюнком.
    Як грати:
    ● Дитині дають одягти «смішний капелюх» чи наклеюють папірець на чоло.● Завдання: пройтися класом і повернутися.● Інші учасники не повинні сміятися чи коментувати.

Діти з синдромом Дауна часто привертають увагу через свою зовнішність. Їм може бути неприємно, коли на них витріщаються чи сміються.

Гра «Закрий очі»

  • Що потрібно: хустинки або шарфи для зав’язування очей.
    Як грати:
    ● Учасникам зав’язують очі. Завдання: знайти предмет (наприклад, книжку чи пенал) на столі.● Потім вони пробують намалювати на аркуші будиночок із вікнами.

Людям із синдромом Дауна важливо бачити те, що вони роблять. Без візуальної підтримки їм важко виконувати завдання.

Гра «Що у нас спільного?»

  • Що потрібно: нічого, тільки увага!
    Як грати:
    ● Кожен учасник називає щось, що йому подобається (наприклад: «Я люблю морозиво»).● Ті, хто теж люблять морозиво, підходять ближче й кажуть своє.● Усі разом формують велике коло.

Ми всі різні, але маємо багато спільного. Важливо шукати те, що нас об’єднує, а не те, що відрізняє.

Ці ігри допоможуть дітям молодшого віку не лише краще зрозуміти своїх однолітків із синдромом Дауна, а й розвивати емпатію та толерантність у процесі веселого спілкування!

Гра «Зв’язані ніжки»

  • Що потрібно:● Мотузки, шарфи або стрічки, щоб зв’язати ноги учасників (безпечно й комфортно).● Простір для руху, наприклад, у класі чи на вулиці.
    Як грати:● Учасники об’єднуються в пари.● У кожній парі зв’язуються разом дві «сусідні» ноги: ліва нога одного учасника й права нога іншого.
    ● Завдання: разом пробігти навколо стільця або інший позначений маршрут і повернутися на старт.
    Перемагає пара, яка зробить це швидше.
    ● Що пояснюємо:● Коли діти завершать гру, обговоріть із ними:● Що їм було найважче?● Як вони тримали баланс?● Що вони відчували, коли не могли рухатися так, як зазвичай?

Так само діти з синдромом Дауна щодня відчувають труднощі з балансом і координацією. Їм потрібен час і підтримка, щоб справлятися з цими викликами. А допомога друга чи батьків для них часто є тим, що дає сили рухатися далі.

Ця гра не тільки весела, а й допомагає зрозуміти, як важливо підтримувати одне одного в складних ситуаціях.

Майстерки

Майстер-клас «Дерево унікальності» 

  • Що потрібно:● Великий аркуш паперу або ватман із намальованим стовбуром дерева.● Кольоровий папір, ножиці, клей, фломастери або маркери.
    Як робити:● Роздайте дітям вирізані паперові листочки (різних кольорів і форм).● Кожна дитина пише або малює на листочку щось про себе: улюблений колір, хобі, улюблену їжу тощо.● Всі листочки приклеюють на стовбур дерева, створюючи пишну крону.

Кожен із нас різний — як кольори й форми листочків. Але разом ми створюємо щось прекрасне та цінне. Люди із синдромом Дауна — частина цього дерева, і їхній внесок теж важливий.

Майстер-клас «Шкарпетковий світ»

  • Що потрібно:● Різнокольорові шкарпетки (старі або непарні).● Гудзики, стрічки, нитки, клей.● Наповнювач (вата або обрізки тканини).
    Як робити:● Кожна дитина створює свій власний «шкарпетковий персонаж» із доступних матеріалів.● Додайте очі з гудзиків, посмішку нитками або маркером.● Наповніть шкарпетку ватою й зашийте чи закріпіть ниткою.

Кожен персонаж унікальний, як і кожна людина в нашому світі. Особливості людей із синдромом Дауна роблять їх не менш цінними й цікавими, ніж усіх інших.

Майстер-клас «Долоньки дружби»

  • Що потрібно:● Кольоровий папір.● Фломастери, маркери.● Ножиці, клей.
    Як робити:● Кожна дитина обводить свою долоньку на кольоровому папері й вирізає її.● На долоньках пишуть слова, які асоціюються з дружбою, підтримкою, добром.● Всі долоньки приклеюються на один великий плакат із написом «Ми всі різні, але разом ми сильні».

Кожна долонька — унікальна, як і кожна людина. Але разом ми можемо допомагати один одному й творити добро.

Майстер-клас «Мозаїка різноманіття»

  • Що потрібно:● Різнокольоровий папір або старі журнали.● Основа (ватман чи картон із заготовленим контуром малюнка, наприклад, серця, світу або квітки).● Клей.
    Як робити:● Діти вирізають різнокольорові шматочки паперу.● Разом заповнюють основу, створюючи мозаїку.● Обговоріть, як кожен шматочок додає картині завершеності.

Як і мозаїка, наш світ складається з унікальних людей. Люди із синдромом Дауна — важлива частинка цієї великої картини.

Ці активності дозволяють дітям через творчість зрозуміти ідею про те, що всі люди різні, але кожен має свою цінність і значення.

After
Before

Станьте частиною змін