"Особисті кордони" Поради психолога

Певно, всі чули поняття "особисті кордони". Але чи знаєте ви, як формуються ці самі кордони, як відчуваються і як їх можна коректно відстоювати?

Взагалі, тема кордонів досить складна в нашій культурі, У багатьох з нас не було досвіду відчуття поваги до себе у дитинстві. Але це відчуття можна напрацювати. Щоб зрозуміти, що ми будемо відстоювати, потрібно спробувати сформулювати, що ми втрачаємо, в якій сфері страждаємо?

Фізичні кордони. Порушення фізичних кордонів — це не завжди про пряме насильство. Сюди відносяться і небажані доторки, і неприємно — близька дистанція, і занадто гучний голос співрозмовника. Повага до кордонів починається з поваги до тілесності, потреб, контакту з тілом малюка в дитинстві. Але часто з дітками поводяться, як з власністю — без дозволу і, навіть, без попередження беруть на руки, заціловують, обіймають.

Коли дитина починає говорити "Я" — це означає, що вона відчуває себе окремою особистістю, а значить, відчуває і свої кордони. А далі вона буде вчитися проявляти себе коректно у цих межах і дорослі у цьому можуть допомагати, якщо самі вміють це робити.

Також кордони вибудовуються через розуміння поняття "моє": мої іграшки, мої друзі, моя кімната. І правильним буде з повагою ставитися до бажання чимось володіти і самостійно вирішувати, ділитися чи ні. У дорослих проблеми з фізичними кордонами можуть проявлятися як зацикленість на своїй зовнішності, тобто, відчуття власної цінності через зовнішній вигляд, або як повне ігнорування потреб власного тіла (перевтома, недосипання, відсутність стабільного режиму харчування тощо).

Для зміцнення своїх фізичних кордонів потрібно бути уважним до своїх відчуттів, вчитися "чути" своє тіло, свої бажання-небажання, визнавати і поважати свої потреби, усвідомлювати свій особистий простір і транслювати це іншим.

Ресурсні кордони. Якщо ми завжди на зв'язку з усіма знайомими, готові допомагати іншим зі шкодою для себе — швидше за все, ми не вміємо відстоювати кордони своїх ресурсів. Ще прояви: надмірна щедрість, безконечна віддача і готовність виручати, невміння відмовити, сказати "ні". А в результаті — нерівноцінний обмін, що виснажує надмірно. І відсутність часу і сил для себе, своїх справ.

Емоційні кордони. Їх відсутність або порушення проявляються у відповідальності за почуття інших та у бажанні всім допомогти, всіх врятувати. До речі, врятувати усіх охочих (і небажаючих також) неможливо, навіть якщо зовсім забути про себе і свої потреби та увесь час присвячувати покращенню навколишнього світу. Емоційні кордони дозволяють відділити себе від інших, зрозуміти себе, взяти на себе відповідальність за свої почуття. Стійкі кордони транслюють посил:" я — це я, а ти — це ти" і розділяють відповідальність кожного лише за себе, а також дозволяють відмовляти без страху образити іншого і відгукуватися на прохання про допомогу лише за власним бажанням, а не з почуття боргу.

Для початку роботи з темою кордонів дорослий може поспостерігати й поміркувати над питанням про своє місце: буквально, де зараз ви знаходитеся, як розташоване ваше тіло, чи присутні ви у своєму тілі (відчуваєте його в повному обсязі), чи зручно вашому тілу, а далі — яке ваше місце у вашій сім'ї, чи є у вас місце у вашому помешканні, яке ваше місце у вашому житті.

Почати дбати про свій фізичний стан: достатньо спати, вчасно відпочивати, можливо, додати фізичних навантажень, переглянути раціон і режим харчування, їсти лише те, що хочеться, помічаючи смак і отримуючи задоволення. Частіше ставити собі запитання: "Чого я хочу?". Дозволити собі вимикати телефон час від часу або не відповідати на дзвінки чи повідомлення, якщо не маєте бажання спілкуватися. Помічати, що спонукає сказати "так", коли хочеться відповісти "ні". Слідкувати за своїми емоціями, щоб проаналізувати, що їх викликає і мати можливість відреагувати коректно. Коли наші кордони порушують — нормально відчувати дискомфорт і злість. Але якщо ми дозволяємо цьому тривати довго, то реагувати екологічно майже неможливо. Якщо ми "вибухаємо', це означає, що терпіли ми занадто довго.

Але чому наші кордони порушили: людина це зробила свідомо, чи ми вчасно не озвучили наші побажання, те, що для нас є неприйнятним? Також варто враховувати, чи комфортно те, чого ви бажаєте для себе, іншій людині, адже наші кордони завжди проходять кордонами інших.

І лише дорослий, який відчуває і поважає свої кордони, може навчити дитину бути коректною з її кордонами та з кордонами навколишніх.

Публікацію підготувала психолог раннього розвитку Юлія Головата.

Публікація підготовлена за підтримки Center for Disaster Philanthropy Ukraine Humanitarian Crisis Recovery Fund

#for_future#CDP4RecoverySee less