Нова редакція Порядку залишає мирні нормативи незмінними, але запроваджує принципову новацію щодо особливого періоду: замість повної відсутності обмежень встановлюються конкретні підвищені кількісні межі (не більше двох учнів, які потребують четвертого чи п'ятого рівня підтримки, та не більше п'яти учнів, які потребують другого чи третього рівня підтримки, в одному інклюзивному класі). Заборона відмовляти в організації інклюзивного навчання та утворенні класу залишилася без змін.
2) Інша істотна новація нової редакції – це поява окремого механізму на випадок, якщо фактична кількість учнів з ООП перевищує встановлені нормативи і відкрити додатковий інклюзивний клас неможливо. У такому випадку орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, зобов'язаний запропонувати батькам перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця проживання дитини, та сприяти зарахуванню до обраного батьками закладу.
Принципово важливо, що цей механізм не передбачає права закладу або органу управління освітою самостійно ухвалювати рішення про переведення конкретної дитини до іншого закладу освіти. Питання зміни класу в межах того самого закладу має оцінюватися окремо — з урахуванням ІПР, висновку ІРЦ, позиції команди супроводу, участі батьків та ризиків для психологічного стану й соціалізації дитини.
Норма говорить про обов’язок запропонувати альтернативу та сприяти зарахуванню – це формулювання вказує на ініціативну, а не вирішальну роль адміністрації, залишаючи остаточне рішення за батьками (законними представниками) дитини. Разом із тим, з тексту нової редакції Порядку не вбачається, чи поширюється він на інклюзивні класи, вже створені до набрання ним чинності (тобто до 01.08.2026).
3) Також змін зазнав п. 7 Порядку, в якому, зокрема, йдеться про обов’язок керівника навчального закладу створити для учнів, які потребують підтримки в освітньому процесі, команду психолого-педагогічного супроводу учня з особливими освітніми потребами (далі – команда супроводу) – в новій редакції Порядку з’явилася процедурна норма, що стосується порядку організації роботи команди супроводу у відповідності до примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу учня з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти, затвердженого МОН. Таке примірне положення затверджене наказом Міністерства освіти і науки України 08.06.2018 № 609 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України 29.05.2025 № 787).
Тобто якщо раніше Порядок передбачав лише обов’язок керівника сформувати команду супроводу та забезпечити її роботу, то тепер до команди супроводу встановлено певні вимоги. Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього примірного положення склад команди супроводу формується з:
- керівника (директора) або заступника директора з навчально-виховної роботи;- вчителів, які викладають навчальні предмети (інтегровані курси);- асистента вчителя;- практичного психолога;- соціального педагога;- педагогічних працівників, які здобули вищу освіту за спеціальністю «Спеціальна освіта» (для осіб, які здобували вищу освіту до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» за спеціальностями «Дефектологія», «Корекційна освіта (за нозологіями)»), з урахуванням категорії (типу) особливих освітніх потреб (труднощів) учня;- фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру;- асистента учня з особливими освітніми потребами;- батьків (одного з батьків) / інших законних представників (іншого законного представника) учня з особливими освітніми потребами;медичного працівника закладу загальної середньої освіти,- залучених медичних працівників, в тому числі клінічного психолога, лікаря-психіатра дитячого (за потреби);спеціалістів системи соціального захисту населення, служби у справах дітей (за потреби), тощо.
Пунктом 1 розділу ІІІ примірного положення визначено, що основними принципами діяльності Команди супроводу є:- повага до всіх здобувачів освіти;- повага до індивідуальних особливостей розвитку учня з особливими освітніми потребами;- дотримання інтересів учня з особливими освітніми потребами, недопущення дискримінації та порушення його прав;командний підхід;-активна співпраця з батьками учня з особливими освітніми потребами, залучення їх до освітнього процесу та розроблення індивідуальної програми розвитку;- конфіденційність та дотримання етичних принципів;міжвідомча співпраця.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ примірного положення до основних завдань команди супроводу, зокрема віднесено:- збір інформації про особливості розвитку учня з особливими освітніми потребами, його освітні потреби, труднощі, можливості та інтереси на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку;- проведення оцінки та визначення потреби у наданні учню підтримки першого рівня або надання рекомендацій батькам учня з особливими освітніми потребами звернутися до інклюзивно-ресурсного центру для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи;- розроблення індивідуальної програми розвитку учня з особливими освітніми потребами відповідно до рекомендацій фахівців (консультантів) інклюзивно-ресурсного центру;- створення належних умов для інтеграції учнів з особливими освітніми потребами в освітнє середовище;- консультування батьків учнів з особливими освітніми потребами щодо особливостей їх розвитку, навчання та виховання тощо.
При цьому, слід зазначити, що в команді супроводу питаннях соціалізації учня з ООП та взаємодії з однолітками важливу роль відіграють такі фахівці, як асистент вчителя, практичний психолог та соціальний педагог.
Так, відповідно до примірного положення до функцій асистента вчителя, зокрема, належить:- здійснення спостереження за учнем з метою вивчення його індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів, потреб та можливостей;- за результатами спостереження за учнем з особливими освітніми потребами інформування членів команди супроводу щодо його індивідуальних особливостей, інтересів, потреб та можливостей;- сприяння соціалізації учня з особливими освітніми потребами та включенню його до учнівського колективу.
В цьому контексті практичний психолог:- здійснює цілеспрямоване вивчення та моніторинг розвитку учня з особливими освітніми потребами, його психологічного стану;- бере участь у забезпеченні комфортного освітнього середовища та сприятливого психологічного клімату для навчання учня з особливими освітніми потребами;- надає психологічну допомогу учню з особливими освітніми потребами;- забезпечує консультування та психологічну підтримку батьків учня з особливими освітніми потребами.
До функцій соціального педагога, серед іншого, належить:- вивчення соціальних умов розвитку учня з особливими освітніми потребами;- виявлення соціальних проблем, які потребують негайного вирішення;- сприяння соціалізації учня з особливими освітніми потребами, його адаптації в учнівському колективі;- формування позитивного мікроклімату в учнівському колективі, попередження та подолання особистісних, міжособистісних конфліктів.
Саме ця тріада спеціалістів (асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог) є інституційним механізмом, який має враховувати ризик дезадаптації дитини при будь-якій зміні класу.
Окремо варто наголосити, що участь батьків у складі команди супроводу є закріпленим елементом її структури, а не консультативною формальністю, тому аргумент матері про адаптацію дитини до звичного середовища має бути висловлений в межах роботи команди супроводу.
Команда супроводу складає індивідуальну програму розвитку учня з особливими освітніми потребами відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, виданого інклюзивно-ресурсним центром, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності), результатів психолого-педагогічного вивчення учня.
Індивідуальною програмою розвитку, відповідно до Закону України «Про освіту», є документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 20 Закону України «Про освіту» заклади освіти створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.
Слід зазначити, що будь-які тлумачення національних процедурних норм на рівні національного законодавства повинні узгоджуватися з міжнародними зобов’язаннями, взятими Україною відповідно до міжнародних договорів, які, зокрема, виключають формальний підхід до переведення дитини з ООП до іншого класу/школи без оцінки впливу такого переведення на її психологічний стан. Так, стаття 23 Конвенції ООН про права дитини визначає, що дитина з інвалідністю має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Крім того, стаття 3 цієї Конвенції визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А стаття 24 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю визначає, що особи з інвалідністю мають право на інклюзивну освіту без дискримінації, доступ до інклюзивної якісної безоплатної освіти за місцем проживання, розумне пристосування та індивідуалізовану підтримку.
Зарахування, відрахування та переведення учнів з особливими освітніми потребами до закладів освіти здійснюється відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 № 367 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 р. за № 564/32016, який, зокрема, визначає, що зарахування, відрахування і переведення здійснюються на підставі заяви одного з батьків дитини, поданої до закладу освіти в установленому порядку.