Коли мама — це мир: історія Мілани

14.02.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Мама, школа та кольорові мрії: наше життя з Міланою
Мене звати Альона Албет і ми живемо у Полтаві. Наш родинний ритм на перший погляд здається цілком звичайним, “шкільним”, але він має свої особливі відтінки. У нас дві доньки: Софія: активний підліток, учениця 7-го класу, та Міласька, наша першокласниця.Зараз ми з Міланою ходимо до першого класу разом. Це не просто фігура мови, адже я працюю її асистентом у загальноосвітній школі на інклюзивній формі навчання. Для нашого міста це важливе досягнення нашої ГО “Полтава Даун Синдром”: робота асистента дитини є оплачуваною, і хоча зарплата невелика, для нашої сім’ї це можливість бути поруч і допомагати доньці адаптуватися серед однолітків.
Допитливість, танці та татові інструменти
У повсякденному житті Мілана неймовірно допитлива та енергійна дівчинка. Вона обожнює рольові ігри: наша кухня з ляльками постійно “працює”, там щоразу народжуються нові сюжети. Вона може годинами збирати пазли або зосереджено розмальовувати картинки.А ще Мілашка наша головна співачка. Вона любить співати вдома та в машині, причому часто вигадує власні слова до знайомих мелодій. Коли ж їй хочеться активності, то вона танцює, і це приносить їй справжню радість. Але є в неї й суто “серйозне” захоплення: вона обожнює допомагати нашому татові. Подати потрібний інструмент чи викрутку для неї надзвичайно відповідальна і приємна місія.
Як у наше життя прийшла творчість
З малечку я пропонувала Мілані різні ігри на логіку та увагу, тому до малювання ми прийшли природно і легко. Великим прикладом для неї стала старша сестра Софія, яка навчається у школі мистецтв. Коли Мілана бачить, як багато малює Софійка, вона намагається її наслідувати. Малювання, ліплення та спільна творчість стали невід’ємною частиною нашого сімейного вечора. Це ті моменти, які нас по-справжньому об’єднують.
Нещодавно ми відчули справжній поштовх у розвитку завдяки тому, що Мілана пішла до школи з нормотиповими дітками. Раніше нам важко давалося замальовування предметів, а зараз успіхи очевидні. Ми разом стараємося писати прописи, як і всі однокласники, і для нас це справжня велика перемога.

Illustration

Чому ми брали участь у конкурсі

Це наш перший досвід участі у подібних конкурсах. Малюнок, з яким Мілася взяла участь у конкурсі малюнків на тему "Я, моя мрія і те, що я люблю" до акції "Шкарпетуйся 2026" називається “Особлива Мама”. І найперше, що ми шукали беручи участь — це підтримка таких самих родин, як наша. Мені хочеться, щоб світ побачив: наші діти можуть навчитися всього, що вміють інші, їм просто потрібно трохи більше нашого часу та терпіння.
Я знаю, як іноді буває важко, як хочеться швидкого результату. Але з нашими дітьми це працює інакше: ти просто працюєш у своєму темпі, день за днем, іноді вже нічого не очікуючи. І саме в такий момент дитина раптом видає результат, який перевершує всі сподівання. Тому я завжди кажу іншим батькам: не опускайте «лапки», вірте у своїх дітей, бо по-іншому ніяк.

Про малюнок та найбільшу мрію

Мілана безмежно любить нашу сім’ю, а особливо — мене. Коли я питаю її про малюнок, вона впевнено показує на нього і каже: “Мама”, а потім показує серце. Мілана ще не може пояснити це складними реченнями, але вона показує на нього і каже, що це — мир. Для неї мир і мама нерозривно пов’язані. Її мрія — велика і водночас дуже проста: вона знову показує на мене, на маму, ніби каже, що найбільше щастя для дитини — це бути поруч із рідною людиною.

Адже у цьому короткому слові для неї зосереджений увесь сенс і вся безпека її дитячого світу.
Я запитую її: “Мілано, що робить тебе щасливою?”. Вона не вагається ні секунди — миттєво показує свій фірмовий жест «Во!». Це її найвищий знак якості для життя: коли навколо близькі, коли можна творити й відчувати любов. А на запитання, що вона любить робити, коли фарби й олівці відпочивають, Мілашка радісно вигукує: “Танці!”. Окрім малювання, вона понад усе любить танці, але сьогодні у нас усіх одна велика мрія на всіх. Ми дуже хочемо миру в нашій країні. Якби я могла сказати одне речення світу через цей малюнок, це було б просте побажання: нехай кожна дитина відчуває тепло материнських рук і живе під мирним небом. Бо саме з них починається те саме “Во!”, про яке так щиро каже моя донечка.

Illustration

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

Ритм серця і кольори надії: історія Марії Ісакової, учасниці конкурсу малюнків

Illustration

"Коли Настя малює — у домі стає тихіше". Історія учасниці конкурсу малюнків.

Illustration

Піратський корабель, що завжди повертається додому: історія Тьомича — учасника конкурсу малюнків

Illustration

Краплинка сонця у прифронтовому Харкові: історія Дар'ї та її справи


Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Illustration