Ми звичайна українська родина з невеликого міста Бурштин. Міста енергетиків, де всі одне одного знають, де ранок починається з кави та дороги на роботу, а вечір з дому, у якому завжди є хтось, кого чекають.
У нас троє дітей, двоє старших синів вже дорослі, мають власні родини, своє життя, свої турботи. А сьогодні наш світ найбільше обертається навколо донечки Насті. Саме вона зараз у центрі нашої уваги, наших розмов, наших хвилювань і маленьких щоденних радостей.
Насті 15 і це вік непростий, переломний. Вік, коли хочеться закритися у своєму світі, коли майже будь-яке зауваження сприймається “в штики”, коли телефон стає безпечним сховком, а все інше “потім” або “не хочу”. Буває важко. Часто те, що потрібно, робиться “під натиском”. Але майже завжди після цього приходить інше, відчуття, що вийшло. І тоді Настя світлішає, радіє соб, своєму результату, тому, що змогла.
Є речі, які вона справді любить: англійська мова, музика. Вона ходить у музичну школу. Любить малювати картини по номерах. У ці моменти Настя змінюється, стає спокійнішою, уважнішою, зосередженою. Наче знаходить всередині себе тихе місце, де нічого не тисне і не заважає. Коли вона малює, у домі ніби теж стає тихіше.