Відповідає юрист Вірьовкіна Л.В
Порядок встановлення інвалідності дітям врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 996 від 28.11.2018, № 470 від 05.06.2019,№ 1023 від 11.12.2019, № 1057 від 11.10.2021, № 1350 від 02.12.2022). Цим документом затверджено саме Положення про комісію та Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям (надалі Порядок).
Таким чином, категорія «дитина з інвалідністю», “дитина з інвалідністю підгрупи А” (терміну «інвалід», «дитина-інвалід» українське законодавство не містить) встановлюється лікарсько-консультативними комісіями, що утворюються в районах, містах та областях.
Направлення на комісію, як то передбачено п. 4 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям надає лікар, який здійснює первинну медичну допомогу того закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина.
Але надати направлення лікар може після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму.
Зрозуміло, що повне медичне обстеження потребує висновків не тільки педіатра, але й вузькопрофільних спеціалістів, яких саме, залежить від захворювання. Тому направлення до кардіолога, хірурга та інших спеціалістів – не примха вашого лікаря, а необхідність. Без їх висновків комісія просто не буде розглядати питання надання статусу «дитина з інвалідністю».
У тому разі, коли педіатр відмовляється подавати документи для комісії, перекладаючи цей обов’язок на іншого спеціаліста, його дії необхідно оскаржити головному лікарю закладу охорон здоров’я, де лікується дитина, або до відділу охорони здоров’я району, міста.
Якщо ж ви не згодні з висновком лікарсько-консультативної комісії, то його потрібно оскаржувати до комісії вищого рівня.
Зазвичай, висновок надається комісією району, міста (без районного поділу). Тобто другою та третьою інстанціями будуть обласна, міська (для міст з районним поділом), центральна (при Міністерстві охорони здоров’я) комісії. Також можливе оскарження висновку комісії будь-якого рівня безпосередньо до суду.
При встановленні дитині інвалідності комісія розробляє та оформлює індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці За якість розроблення індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю відповідає комісія.
Крім цього, комісія здійснює контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми. ІПР розробляється за участю законного представника дитини з інвалідністю фахівцями комісії із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров’я, представників управління освіти та соціального захисту населення, а також інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації осіб з інвалідністю відповідно до Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України 23 травня 2007 р. № 757.
Варто зазначити, що висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.
У внутрішньо переміщених осіб можуть виникати питання стосовно того, куди саме звертатися задля отримання направлення на комісію, адже відомі випадки відмови їм у наданні медичного обслуговування за новим місцем перебування.
Внутрішньо переміщені особи та діти, що перемістилися разом з ними, можуть звернутися за медичною допомогою (в тому числі й для встановлення інвалідності) до будь-якого медичного закладу (комунальної та/або державної власності) на території України, при цьому укладання нової декларації з сімейним лікарем не обов’язкове.
Зазначене право гарантується статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.03.2022 № 496 “Деякі питання надання первинної медичної допомоги в умовах воєнного стану”.
Звичайно, краще звертатися до медзакладу, що розташований на тій території, де ви зареєстровані як ВПО. В разі відмови у наданні медичної допомоги необхідно скаржитись до місцевого відділу охорони здоров’я, або звернутися на Гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України за номером 0800 60 20 19, або до Національної служби здоров’я України за номером 1677.
У разі коли дитина, батьки (законні представники) якої звертаються для встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, не може бути присутньою на засіданні комісії за станом здоров’я, огляд її проводиться з виїздом на місце її проживання (перебування), або в стаціонарі, в якому вона проходить лікування.
У тому разі, коли дитина проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть прийняти рішення щодо встановлення інвалідності дитині на підставі поданих документів за згодою батьків дитини або її законних представників.
І стосовно дітей, які виїхали та тимчасово перебувають за кордоном і потребують встановлення відповідної категорії інвалідності: їх батьки (опікуни, піклувальники) можуть звернутися з заявою до комісії про прийняття рішення про встановлення інвалідності за результатами медичного обстеження в державі тимчасового перебування дитини на підставі поданих документів.
Проте, таке можливо в тому разі, коли країна перебування має з Україною договір про соціальне забезпечення. Зазначені права передбачені п. 5 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.
Висновок
Отримання статусу дитини з інвалідністю можливе виключно на основі проведення попереднього повного медичного обстеження дитини, що потребує залучення спеціаліст не лише загального медичного профілю (педіатра), а й вузькопрофільних спеціалістів (кардіолога, хірурга, офтальмолога тощо).
Рішення про надання статусу дитини з інвалідністю приймається лікарсько-консультативною комісією за місцем проживання дитини.
У випадку позитивного вирішення питання про надання статусу дитини з інвалідністю, виходячи з її індивідуальних потреб та особливостей розробляється індивідуальна програма реабілітації, яка є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються та/або перебуває дитина.
Діти, які мають статус ВПО, можуть звернутись для проходження медичного обстеження до медзакладу за місцем свого фактичного проживання.
Діти, які знаходяться за кордоном, можуть звернутись за отриманням статусу дитини з інвалідністю у країні перебування у випадку, якщо між останньою та Україною укладено договір про соціальне забезпечення.
Форма для питань