Відповідає юрист Вірьовкіна Л.В
Вік виходу на пенсію мами (батька), у якої є дитина з інвалідністю
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі ЗУ № 1058) право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.
При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. Не дивлячись, на здавалось би, зрозумілі підстави для отримання права на достроковий вихід на пенсію матері, що виховала дитину з інвалідністю, практика свідчить про наявність значної кількості відмов з боку Пенсійного фонду.
Пов’язані ці відмови з не досить чітким і зрозумілим формулюванням п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ № 1058. Так, букальне його прочитання викликає запитання: що таке”зазначений вік”, це шість років, чи щось інше(?); в якому віці дитині має бути встановлена інвалідність(?), ну і таке інше.
Тобто, ЗУ № 1058 веде мову про осіб з інвалідністю з дитинства, додаючи що такими ж вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Проте, в чинному законодавстві України ми знаходимо лише визначення терміну дитини з інвалідністю.
Згідно із Законом України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”від 6.10. 2005 року № 2961-IV: “дитина з інвалідністю - це особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність”.
Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року № 2402-III каже, що “дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.”
Інші визначення в законодавстві Україні відсутні.
Тобто, хто такі діти з інвалідністю віком до 18 років - зрозуміло, чого не скажеш про осіб з інвалідністю з дитинства (та ще й за умови, що діти з інвалідністю до 18 років також вважаються особам з інвалідністю з дитинства). Деяку ясність в питання намагався внести Пенсійний фонд в своїй Постанові від 25.11.2005 № 22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, в ній зазначено (п.2.18):“2.18. Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності)”
З неї, зокрема, витікає, що пенсійний вік може бути зменшеним і для матері, якщо її дитина визнана дитиною з інвалідністю у віці більше за шість років, або особою з інвалідністю після 18 років. (Але в Законі № № 1058 така вимога відсутня).
Але для цього потрібно отримати висновки ЛКК чи МСЕК про наявність медичних показників для встановлення інвалідності до досягнення певного віку (6 та 18 років відповідно).
Суди, також не стоять осторонь, намагаючись спростити розуміння законодавства України, хоча їх висновки інколи протилежні.
Як приклад, можна навести постанову Касаційного адміністративного суду у справі №330/2181/16-а, який виклав позицію, що “інвалід з дитинства - це статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років”.
Вважаємо за необхідне процитувати деякі висновки цього суду:
“29. Між тим, існує термінологічна невизначеність поняття «інвалід з дитинства» у законодавстві України. Цього поняття не містить ані Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), ані Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року № 2109-III (далі - Закон № 2109-III).
Тож, визначення цієї категорії інвалідів все ж можна зробити, виходячи з логічного тлумачення норм законів № 875-XII та № 2109-III, а також законодавчо закріпленого поняття «дитина». Отже, інвалід з дитинства - це статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років.
30. Очевидно, що ані ст. 17 Закону № 1788-ХІІ, ані абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачають такої обов'язкової умови для виникнення права на дострокову пенсію у матері (з приводу призначення якої позивач у цій справі звернулася до органу Пенсійного фонду) як встановлення дитині інвалідності до досягнення нею шестирічного віку.”
Таким чином, для отримання можливості дострокового виходу на пенсію досить лише документу, що підтверджує встановлення дитини інвалідності у період з народження і до 18 років.
Але з таким висновком не погодилася Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15.05.2019 року. Вона підтвердила правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, згідно якої мати дитини із інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі,
“ якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Якщо дитина визнана дитиною із інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або особою із інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною із інвалідністю до досягнення шестирічного віку”.
Це означає, що задля отримання права на достроковий вихід на пенсію потрібно додатково отримувати медичні висновки (і не факт, що ЛКК надасть висновок, що дитина 20 чи 30 років тому мала відповідні показники).
Проте, суди намагаються схилити Верховний Суд до зміни позиції в цьому питанні.
Так, Київський окружний адміністративний суд 18.01.2021 року у справі №320/6113/19 ухвалив рішення, де зазначив, зокрема, що “з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини, яка має статус "інваліда з дитинства" - "дитиною-інвалідом" до 6-ти річного віку. Суд зобов’язав ПФУ призначити дострокову пенсію матері без надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку”.
“На жаль”, це рішення у касаційному порядку не оскаржувалася, тому довідатися про те, чи змінилися позиція Верховного Суду, поки що неможливо.
Більшість із експертів вважає, що на теперішній час потрібно виходити з того, що особою з інвалідністю з дитинства є та, якій інвалідність встановили до 6 років. А от якщо після 6 років, це вже дитина з інвалідністю до 18 років.
Ми не можемо сказати, наскільки ця розуміння термінології є коректним.
Якщо ж Ви не підпадаєте під ці терміни, краще отримати медичний висновок про те, що дитина мала показники для встановлення інвалідності до 6 або 18 років.
Для можливості дострокового виходу на пенсію, крім медичних підстав, визначених в вищенаведеній статті Закону, потрібно досягти 50 річного віку і мати не менше 15 років страхового стажу ( для батька вік - 55 років, стаж-20 років).
Страховий стаж (ст. 24 ЗУ № 1058), являє собою період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до ЗУ № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (так званому реєстрі застрахованих осіб).
За періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством України, що діяло до набрання чинності ЗУ № 1058, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб.
Так, до 01.04.2004 року існувало лише поняття трудового стажу, який визначається на підставі записів в трудовій книжці. Наразі трудовий стаж до 01.04.2004 року прирівняно до страхового стажу.
Після 01.04.2004 року страховий стаж визначається виходячи з розміру сплачених із заробітної плати (інших видів доходу, з яких утримуються внески на державне соціальне страхування) щомісячних страхових внесків.
Про свій страховий стаж з 01.04.2004 року можно довідатись на сайті Пенсійного фонду України, зареєструвавши особистий кабінет, або звернувшись до Пенсійного фонду з відповідною заявою.
Р.S. ми навели приклади з судової практики не лише для роз'яснення нечітких положень закону, а й для розуміння того, що не потрібно боятися захищати свої права в суді.
Форма для питань