Коли дитина не може сказати “люблю”, “хочу пити” або “мені боляче” - це не просто тиша, а висока “скляна стіна”. Ти бачиш очі дитини, її усмішку, але не знаєш, про що вона мріє чи на що скаржиться. Проєкт “Говори – я чую!” від ГО “Полтава Даун Синдром”, який підтримали ми в ВБО “Даун Синдром” разом із благодійною акцією «Срібна монетка» від UKRSIBBANK, став тим інструментом, що нарешті пробив цю стіну.
Нещодавно ми поспілкувалися з керівницею проєкту Марією Остроушко, і ця розмова залишила неймовірне відчуття тепла. Марія згадує, як у березні 2025 року все починалося з великої, майже відчайдушної мрії - дати голос десятьом дітям.
“Ми придбали ліцензії TippyTalk не просто як програму в телефоні. Це став міст між внутрішнім світом дитини та реальністю”, - ділиться Марія.
Більше, ніж цифри у звітах
За сухими показниками - 135 занять, десятки ефірів та зустрічей насправді ховаються справжні драми та тріумфи. Марія зізнається, що шлях до альтернативної комунікації (АДК) - це не спринт, а довгий марафон. Найважче було змінити ставлення дорослих. Багато хто боявся контролю або сприймав гаджет як іграшку. Але все змінилося, коли техніка поступилася місцем почуттям.
“Увесь скепсис тане в ту мить, коли мама вперше отримує в месенджер повідомлення від сина: "Я тебе люблю" або "Я хочу саме цей подарунок". Це хвилини, заради яких ми працюємо”, - каже Марія.
Руйнуючи стигму “мовчання”Одним із найяскравіших результатів проєкту стало те, як діти розкрилися у школі. Виявляється, якщо дитина мовчить, то це зовсім не означає, що вона не має чого сказати. Завдяки застосунку діти почали презентувати проєкти, відповідати на уроках і навіть читати вірші.
“Наші діти тепер не просто присутні в класах, вони активні учасники. У когось навіть з’явилися власні репліки у виставах на випускних! Як влучно зауважила одна з наших мам: це і є реальна інклюзія в дії”.
Опора в часи випробуваньВійна диктувала свої умови: через безпекову ситуацію доводилося переносити фотосесії, скасовувати масові заходи та замінювати великі зали маленькими кімнатами. Проте, як каже Марія, це лише зблизило команду. Замість офіційних зустрічей з’явилися «домашні» групи до 15 осіб, де панувало більше довіри. Спільнота «Моє сонечко» стала для батьків справжнім якорем у морі тривожних новин.
Життя поза кабінетамиНайбільша гордість команди, коли TippyTalk виходить на вулиці Полтави. Сьогодні ці діти самостійно йдуть у магазин і через додаток пояснюють продавчині свої бажання. Вони готують за власними рецептами, обирають музику, вітають родичів зі святами.
“Ми дали їм інструмент для самостійності. Вони нарешті повірили у власні сили”, - з усмішкою підсумовує Марія.
Проєкт офіційно завершується, але ця історія тільки починається. Ліцензії діятимуть до 2026 року, а батьки вже планують підтримувати їх надалі власним коштом. Для нас це найкращий доказ того, що проєкт став частиною життя.
Ми щиро вдячні UKRSIBBANK та кожному, хто підтримав акцію “Срібна монетка”. Ваші внески перетворилися на можливість для дітей бути почутими. Ви не просто підтримали ініціативу, а подарували майбутнє нашим “зірочкам”.