Особливості фізичного розвитку у дітей із синдромом Дауна
Відповідає на питання Наталія Вавілова, корекційний педагог Центру Раннього Розвитку
У дітей із синдром Дауна є така особливість, про яку всі знають - це знижений тонус. І тому такі діти виглядають більш пасивними. Батьки, навіть, кажуть, що вони ліниві. Насправді дітям фізично важко робити рух через те, що у них є знижений м'язовий тонус. Тобто, м'язи є більш розслабленими, аніж у дітей, у яких немає цього зниженого тонусу.
Наступна особливість - це труднощі з утриманням рівноваги, а особливо труднощі з утриманням динамічної рівноваги, тобто рівноваги в русі. У зв'язку із цим дітям важче навчитися утримувати рівновагу в положенні сидячи, потім у положенні стоячи, потім під час ходьби. Тримати рівновагу - це не тільки ходити, для утримання рівноваги дитина використовує всі вміння. І в дорослому віці також. І це вміння, яке важливо тренувати.
Ще одна особливість - це недостатня стабілізація суглобів. Тобто, це здатність напружувати та розслаблювати м'язи довкола суглобів. Тут ще залучені зв'язки, які є більш тягучими. Дитині важко утворити певне положення. За рахунок м'язів зафіксувати, наприклад, руку у піднятому положенні і тягнутися за іграшкою.
Як допомогти дитині це тренувати?
Пропонувати багато разів тягнутися за іграшкою, при цьому підтримувати руку і вибирати іграшку, яка дитині буде цікава.
І ще одна особливість - через знижений м'язовий тонус діти із синдромом гірше відчувають своє тіло. А те, що ми не відчуваємо, нам важко керувати цим. Згадайте, чи можете ви керувати своїм ротом після анестезії у стоматолога. Або, наприклад, коли ви відсиділиногу і не відчуваєте її. Ви хочете йти, а нога вас не слухає. Щось схоже відчувають діти, у яких є погіршення відчуття свого тіла. Тобто вони хочуть рухати своїм тілом, але вони погано відчувають і, відповідно, страждає і якість рухів. Ці всі труднощі впливають на те, що у дітей гірше формується схема тіла. Вони довго вчаться і над цим треба обов'язково спеціально працювати, щоб дитина відчувала свої руки, ноги, живіт спину. Це впливає утворення положення і зберігання положення. Наприклад, якщо ви посадите дитину у крісло для годування, то діти досить часто сповзають, нахиляються вперед/назад і їм важко сконцентруватися на процесі їжі.
Це є у всіх дітей із синдром Дауна. І це впливає на те, що вміння формуються довше і складніше. Разом з тим, це те над чим можна і потрібно працювати.
Які є принципи в роботі з дітьми із синдром Дауна?
Знати ці закономірності розвитку і знати, що над цим треба працювати. Знати і розуміти стан здоров'я конкретної дитини і її особливості саме фізичного розвитку. Тобто наскільки у дитини знижений м'язовий тонус. Наскільки дитина активна чи пасивна, які є у неї труднощі з утриманням рівноваги.
Під час фізичних вправ дуже важливо контактувати з дитиною. Тобто дитина - це не пасивний учасник маніпуляцій дорослого, коли дорослий все зробив з дитиною, покатав, підняв, зігнув, перевернув і т.д. Зі сторони, навіть, може здаватися, що це лялька. Це має бути обов'язково контакт з дитиною, взаємодія з дитиною, і дитина має бути дуже активним учасником цього процесу. І надзвичайно важливою є власна діяльність дитини. В будь-якому періоді розвитку вам кожного разу потрібно задавати питання: “А що в цьому моменті, у цій вправі робить дитина самостійно? Якщо я піднімаю дитину, допомагаю сісти, що моя дитина робить самостійно?”
Така діяльність буде правильною тоді, коли активність дитини буде максимальною, тобто дитина по максимуму робить те, що вона може зробити сама. Обов'язково потрібно використовувати іграшки, які характерні для цього віку дитини і гратися з дитиною. Допомога дитині повинна бути в міру. Ви допомагаєте тільки там, де дитині важко. Хвалите її, тим самим мотивуючи до того, щоб вона робила новий рух. І це також є дуже принципово важливо у роботі з дітьми із синдромом Дауна.
Також у зв'язку з тим, що від народження у дітей є знижений тонус, діти гірше себе відчувають, гірше утримують положення, дітям потрібні багаторазові повторення.
На превеликий жаль, одних занять із реабілітологом або, наприклад, тільки фізкультури на 15, 20, 30 хвилин дитині недостатньо. Потрібно залучати дитину в повсякденному житті, тобто, якщо ви вчитеся піднімати руку і тягнутися за іграшкою, значить це робити скрізь. І коли ви купаєтеся, коли ви переодягаєтесь, і на вулиці, де тільки можна використовуйте цей рух. Якщо ви вчите дитину вставати, то вставати скрізь, де тільки можна. Такі багаторазові повторення закріплюють вміння на рівні нейронних зв'язків. Цей рух стає автоматичним, і дитина його робить, не задумуючись.
Також, коли ви робите гімнастику чи фізкультуру з дитиною, долучайте відразу гру. Тоді, окрім фізичного розвитку, буде відбуватися ще розвиток пізнавальної діяльності. В той момент, коли ви будете робити фізкультуру і спілкуватися з нею, говорити, посміхатись, відповідати на агукання дитини, в цей час ви будете тренувати ще і контакт з дитиною. А це комунікація і це розвиток мовлення.
Також, якщо ви будете використовувати емоційні пісеньки, буде відбуватися ще і емоційний розвиток дитини.
Насправді, якщо ми говоримо про одну сферу розвитку в ранньому віці, то обов'язково треба пам'ятати, що всі сфери розвитку надзвичайно пов'язані. Це завжди цілісний розвиток. І тому, коли ви тренуєте одне вміння, пам'ятайте, що ви тренуєте і інші вміння.
Форма для питань