Особливості розвитку мовлення. Рекомендації
Відповідає на питання Наталія Вавілова, корекційний педагог Центру Раннього Розвитку
Все починається з того, що дитина вчиться чути і реагувати на те, що чує.
Коли ми говоримо про те, що дитина вчиться чути - це означає не просто чути, фізично сприймати на слух звук, але і реагувати. Тобто, впізнавати цей звук і розрізняти що це. Дитина вчиться розрізняти голос мами, шукати його. Також дитина вчиться чути звучання іграшки, слухати і потім повертати голову за джерелом звуку. З часом людина вчиться розрізняти, що саме звучить. Тобто, мама говорить і дитина знає, що це голос мами, і біжить її шукати. Або прийшов тато, говорить в коридорі, і дитина біжить зустрічати.
Тут дуже важливо звертати нащо увагу чи вміє дитина вслухатися в звук.Є таке поняття - чути. Друге, більш складніше вміння - це вслухатися в звук.
Я рекомендую тренувати це вміння. Телефон буде хорошим помічником, тому що коли дзвонить телефон, а він дзвонить мінімум один раз в день, дитина вже точно впізнаєте цей звук. Перш ніж піднімати трубку, можна подивитись як дитина реагує. Якщо вона не вслухається, а просто почула і продовжує гру, ми привертаємо увагу дитини до дзвінка, робимо акцент на звукові. Ми вчимо дитину зосереджуватися на звукові і потім допомагаємо дитині знайти цей звук.
Для того щоб дитина почала чути, вслухатися і повертатися на звук, має бути так звана “умовна тиша”. Дітям із синдромом Дауна важко вслухатися і шукати джерело звуку. І їм також важко виділити із великого потоку звуків той звук, на який потрібно реагувати. Важливо тренувати вміння дитини фіксувати свою увагу і розрізати всі звуки, які вона чує. А потім вона буде вчитися так само фіксувати свою увагу на словах, які вона чує. Якщо дитині важко зафіксувати свою увагу на звукові, зосередитися, пошукати, показати, то, відповідно, дитині буде складніше фіксувати свою вагу на словах.
Для того, щоб натренувати це вміння, потрібно робити годину тиші. Це час, коли вдома немає ніяких фонових звуків. Виключаємо радіо, відео, телевізор, перестаємо без кінця розмовляти. І в цій тиші відбуваються домашні справи. Дитина чує звуки, але на фоні цієї години тиші починає вирізняти що саме звучить. Це надзвичайно важливо для того, щоб дитина потім вчилась сприймати саме слова, тобто звуки мовленнєві
Для дітей із синдром це може бути проблематично. У них є порушення слухової уваги. Їм важко сприймати на слух, особливо важко сприймати довгі фрази. Особливо важко сприймати, якщо є фоновий шум. Тоді їм важко зрозуміти, коли треба слухати.
Інколи спеціалісти рекомендують мамам постійно говорити. Але треба уточнювати, що говорити треба по ділу, коротку і в ситуації. Якщо біжить собака, треба сказати, що це собака, вона робить “гав-гав”. Але не потрібно постійно говорити тоді, коли нічого не відбувається.
Неправильними діями, не знаючи цього, можна навчити дитину ігнорувати мовлення.
Як це можна помітити? Спостерігайте за дитиною чи реагує вона на побутові звуки, чи шукає їх, чи розуміє, що це звучить, чи відгукується на ім'я?
Коли ми говоримо, дитині важко сприймати весь мовленнєвий потік. Мозок дорослої людини може “порізати” його на окремі фрази або слова. А дитині, особливо дитині із синдромом Дауна, надзвичайно важко поділити всі ці довгі речення на окремі слова. Вона може виокремити якесь слово, наприклад, “Візьми”. Якщо поруч буде лежати якийсь предмет, дитина його візьме. Навіть якщо ви не просили взяти конкретно цей предмет. Якщо ви помітили таку послідовність, значить дитина не вирізняє звуки на слух. Із цим треба працювати.
Наступне вміння, яке потрібно для мовлення, це вміння дивитись на того, хто говорить, вміння дивитись куди ви показуєте. Це треба для того, щоб зрозуміти усі слова, зрозуміти на який предмет мама показує і як цей предмет називається. Починається це з того, що дитина вчиться фіксувати погляд на дорослого. Воно розвиваються від народження.
Ще одне надзвичайно важливе вміння - це слідкувати поглядом за предметом.
Для цього треба почути слово, вміти прослідкувати за пальцем мами і зрозуміти куди мама показала.
У дітей із синдром Дауна часто буває знижений зір, астигматизм або інші особливості зору. Якщо ви помітили, що дитині важко фокусуватися на предметі, зверніться до спеціаліста, нехай подивиться, як розвивається зір у дитини.
Те ж саме зі слухом. У дітей із синдромом Дауна звужені слухові ходи, вони мають схильність до різних запалень, отитів і т.д. Через це у внутрішньому вусі накопичується рідина і дитина погано чує. Теж треба звертатись до спеціаліста.
Якщо ви помічаєте, що дитина не реагує, не повертає голову, не шукає, не відгукується, обов'язково потрібно йти до лікаря сурдолога і перевіряти слух. Не до ЛОРа, а до сурдолога. У Києві це, наприклад, медичний центр Аврора.
Ще одна особливість, яка впливає на розвиток мовлення - це особливості артикуляційного апарату. Ротик може бути меншим, а язик відносно роту може бути більшим. Вузьке піднебіння, яке у старшому віці заважає говорити звуки. Тут потрібно до ортодонта, можуть рекомендувати пластину, щоб розширити піднебіння. Дитині буде легше говорити і вона буде робити це чіткіше. Це фізіологія, але на неї можна впливати.
Ще одна особливість - дитина гірше відчуває свій рот. може набивати повний рот їжею і не розуміти, що у неї повний рот. Також може бути підвищена або понижена чутливість рота. В обох випадках рекомендую звертатись до сенсорного терапевта.
Більше практичних порад дивіться у відео.
Форма для питань