Проєкт “Точка опори”: як “Ресурсне коло” допомогло мамам знайти власну силу
25.05.2026
Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна.
Проєкт “Точка опори” став продовженням психологічної підтримки для мам дітей із синдромом Дауна, які влітку брали участь в інклюзивному таборі від ВБО “Даун Синдром”. Річний цикл онлайн-зустрічей, проведений тренерками та фахівчинями проєкту Галиною Коваль та Людмилою Молошнюк, дозволив узагальнити унікальний досвід, зафіксувати головні виклики та якісні зміни у житті родин. Тож ділимося відгуком і баченням цього шляху, розкриваючи найважливіші професійні та особисті аспекти роботи.
Від виснаження до спільноти: еволюція запиту
Усе розпочалося під час першої зустрічі в літньому таборі. Тоді мами приїхали насамперед із значним емоційним виснаженням, тривогою та внутрішнім відчуттям самотності. Більшість мала запит не на сухі практичні поради, а на безпечний простір, де їх почують без осуду та зайвих пояснень. Для багатьох це була перша можливість відкрито говорити про труднощі виховання, страх перед майбутнім та постійну емоційну напругу. Через невпевненість у власних силах та соціальну ізоляцію вони прийшли до “Ресурсного кола”, яке й стало для родин справжньою точкою опори.
За рік роботи цей емоційний стан помітно трансформувався. Мами стали відкритими до обміну досвідом, почали активно підтримувати одна одну й ділилися успіхами дітей та власними маленькими перемогами. «Ресурсне коло» переросло у спільноту жінок, які навчилися спиратися на власні сили. Ця трансформація — від стану виснаження до відчуття внутрішньої опори — стала найціннішим результатом проєкту.
У межах програми наша роль, як тренерок вийшла за рамки суто організаторської функції чи позиції вчителя. Ми намагалися бути просто жінками, які створюють простір для щирого діалогу та прийняття, поєднуючи роль модератора та своєрідного “дзеркала”, у якому учасниці могли побачити власну силу. Ми не давали готових рішень чи повчань, а допомагали жінкам почути самих себе. Часто саме в процесі обговорення життєвих історій у мам проходило відчуття ізоляції й народжувалося усвідомлення: “Я молодець”, “Я не одна”. Головна ідея проєкту полягала у можливості побачити власну сміливість, терпіння та внутрішній ресурс через спілкування.
Сама назва “Точка опори” має глибокий і водночас практичний зміст — це місце або людина, яка допомагає зберегти рівновагу у періоди виснаження чи невизначеності. Цій темі була присвячена окрема зустріч і ми переконалися, що така опора працює на двох рівнях одночасно:
● Внутрішня опора: формується через поступове прийняття ситуації, віру в себе та здатність помічати навіть найменші досягнення дитини.● Зовнішня опора: реалізується через спільноту людей, які розуміють специфіку проблеми без додаткових пояснень, де мами можуть отримувати допомогу й ставати ресурсом для інших.
Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас