Допомогти
Допомогти

Точка опори: Коли чужі люди стають ангелами-охоронцями

14.04.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Сьогодні ми знайомимо вас із Юлією Міщанін з Полтави. І це історія про материнську любов, що долає складні діагнози, та про те, як важливо знайти “своїх” людей, коли здається, що сили на межі. Юлія ділиться досвідом участі у проєкті “Точка опори”, який став для неї місцем сили та спокою у непрості часи.

Illustration

Мене звати Юлія, ми з родиною живемо у Полтаві. Моїй донечці Вікторії вже тринадцять з половиною років, вона навчається у п’ятому класі на індивідуальній формі. Віка дуже творча дівчинка: у вільний час вона обожнює співати, танцювати та розфарбовувати яскраві малюнки. Одні з найтепліших моментів нашого дня, це ранки, коли ми разом готуємо сніданки. А ще раз на тиждень ми обов'язково зустрічаємося з іншими сім’ями нашої громадської організації. Поки Віка спілкується з друзями, я маю змогу поговорити з іншими мамами, і це наповнює нас обох.Для мене, як для жінки справжня радість ховається у простих речах: коли вдається бодай на годину “вимкнути” нескінченний список справ, випити каву у тиші, приділити час улюбленому хобі чи догляду за собою. Звісно, сьогодення кидає нам чимало викликів. Організація навчання, постійні тривоги, відключення світла та часті хвороби доньки вимагають багато ресурсу, але ми вчимося з цим жити.
Від несподіванки до тривалої дружби
Пам’ятаю наші перші враження від літнього табору організованого ВБО “Даун Синдром”, на якому ми минулого року вперше побували. Спершу це була повна несподіванка, я навіть не очікувала, що моя дитина зможе так легко довіритися фахівцям і бути там зі мною. Табір подарував нам багато нових знайомств, які згодом переросли у тривале спілкування. Саме там я зрозуміла, як важливо обговорювати спільні труднощі з тими, хто тебе розуміє.Коли почалися онлайн-зустрічі “Точки опори”, вони стали для мене чимось на кшталт посиденьок за чашкою кави з давніми подругами. Це і про підтримку, щирі поради та безцінний обмін досвідом. Попри те, що ми бачимося через екран, я почуваюся спокійно та відчуваю, що я потрібна в цьому колі. Онлайн-формат дуже зручний: я впевнена, що за будь-яких обставин зустріч відбудеться, і це дає відчуття стабільності.

Illustration

Знання, що дарують спокій
Зараз для мене особливо важливою є тема статевого дозрівання та гігієни дівчат. Це дуже індивідуальні питання, і досвід інших мам, яким вони відкрито діляться, став для мене справжнім порятунком. Коли ти отримуєш не просто суху інформацію, а дієву “інструкцію” від тих, хто вже пройшов цей шлях, стає набагато легше.Я помітила, що стала значно спокійнішою у стресових ситуаціях. Тепер я виваженіше підходжу до моментів, коли з дитиною потрібно про щось домовитися. Це середовище “своїх” дає впевненість у тому, що тут ніколи не буде осуду чи цькування, тут завжди можна запитати поради без тіні сорому.Ми всі зараз живемо у постійному стресі. Наші зустрічі зазвичай проходять наприкінці тижня, і кілька разів я приєднувалася до групи після чергових вибухів у місті після обстрілу. Стан був жахливий, я відчувала повне виснаження і пригніченість, але казала собі: “Просто послухаю, щоб бодай трохи відволіктися”. Атмосфера в групі настільки тепла, а теми від ведучих настільки цікаві, не лише про виховання дітей, а й про нас, жінок, що до кінця конференції я завжди почувалася краще.І ці зміни помічаю не лише я. Мої діти першими звернули увагу на те, що мама змінилася на краще. Тепер вони з повагою ставляться до мого часу і знають, що коли я на зустрічі “Точки опори”, мені потрібно бути там на всі сто відсотків.
Про прийняття та силу любові
Згадуючи свій шлях, я розумію, що найважче було прийняти не сам діагноз “синдром Дауна”, а супутні хвороби: лейкоз та складну ваду серця. Справжнє прийняття доньки прийшло у три місяці, коли ми залишилися вдвох у лікарні після операції, далеко від дому. Тоді моєю найбільшою опорою стали інші мами в кардіоцентрі Києва, які були в таких самих обставинах.Сьогодні я відчуваю підтримку проєкту навіть у дрібницях. У моєму телефоні збережено безліч записів, закладок і порад із наших занять. Коли стає важко, я перечитую їх, згадую наші розмови, і на серці стає тепліше.Мамам, які лише на початку цього шляху, я хочу порадити одне: любіть свою дитину щиро і беззастережно. Приймайте її такою, яка вона є, будьте відкритими до світу, бо часто зовсім чужі люди стають вашими ангелами-охоронцями. Не опускайте руки та не зневірюйтеся.Мій головний девіз мені колись подарувала лікарка у відділенні недоношених дітей. Вона сказала: “Твоя дівчинка найкраща, найгарніша і найрозумніша”. Вікторія відчуває цю віру все своє життя, і я хочу, щоб це відчували всі навколо.
Післяслово від редакції:Історія Юлії нагадує нам, що “Точка опори” — це не просто психологічний проєкт, а жива мережа підтримки, де досвід однієї мами стає світлом для іншої. Ми захоплюємося силою наших учасниць, які попри обстріли та особисті виклики знаходять час для саморозвитку та підтримки одна одної. Адже бути щасливою мамою — це теж робота, яку легше робити разом.

Illustration

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

Творчість як спосіб життя: історія Івана, який співає, мріє і надихає

Детальніше
Illustration

Точка опори: Мій острів спокою серед океану турбот.

Детальніше
Illustration

Енергія, що зігріває: історія Михайлика Дерія, який малює вогонь і любов.

Детальніше
Illustration

Микола з Полтави: малювати серцем і мріяти про море.

Детальніше

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Підтримати
Illustration

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026