Допомогти
Допомогти

Відчути одне одного без слів: історія про зцілення музикою та віднайдену впевненість

22.07.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Від редакції: Цей матеріал — частина серії публікацій у межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення”, який реалізується ВБО “Даун Синдром” за підтримки фінансового партнера UKRSIBBANK BNP Paribas Group. Своїми враженнями від участі у проєкті ділиться родина з міста Біла Церква, які є учасниками громадської організації "Ми-особливі".

Для цього проєкту організація обрала напрямок музикотерапії. Щотижня для двох груп проводилися системні заняття зі спільного музикування, спрямовані на соціальну інтеграцію, розвиток комунікації, емоційну саморегуляцію та розкриття творчого потенціалу дітей та молоді із синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку. Про те, як ці зустрічі допомогли вийти зі стану втоми, повернути батьківський ресурс та знайти нові точки зближення розповідає мама Маційчука Матвія - Юлія.
Наша сім'я проживає у Білій Церкві та давно є частиною великої родини громадської організації “Ми-особливі”. Моєму синові Матвію 17 років і він дуже добрий, щирий та завжди відкритий до чогось нового. У ньому дивовижно поєднуються стриманість і бажання взаємодіяти: Матвія важко назвати надто товариським, але й у куточку він не ховатиметься, якщо процес захоплює, то він занурюється у нього з головою. Син займається спортом, любить куховарити, тонко відчуває ритм у танці та дуже любить музику. Для мене, як мами надзвичайно важливо бачити, що Матвій має можливість розвиватися, навчатися нового та відчувати себе частиною колективу.
Про запуск проєкту я дізналася від нашої громадської організації. Коли почула про нього, одразу зрозуміла: це чудова можливість для Матвія продовжити займатися улюбленою музикою та отримати нові враження. Останні роки для всіх українських родин є непростими. Постійні повітряні тривоги, переживання за майбутнє, напруга та втома стали частиною щоденного життя. Як і багато батьків особливих дітей, я часто настільки зосереджувалася на побутових питаннях і розвитку сина, що на власне емоційне відновлення сил майже не залишалося. Тому цей проєкт став для нас можливістю змінити звичний ритм, отримати позитивні емоції та знайти нові джерела натхнення. Ми долучилися з великим бажанням і жодного разу про це не пошкодували.
Для мене ці зустрічі стали нагодою побути поруч із сином не як мама, яка постійно допомагає, контролює чи навчає, а просто як близька людина. У щоденному житті батьки особливих дітей виконують багато ролей одночасно: вихователя, помічника, організатора, іноді навіть реабілітолога. Під час музичних занять усе це відходило на другий план. Ми разом слухали музику, переживали хвилювання перед виступами, раділи успіхам і просто насолоджувалися моментом. Ці години ставали своєрідною паузою серед щоденної метушні та тривог. Саме завдяки їм нам вдавалося відчути легкість, радість та справжню присутність одне одного тут і зараз. 
Музика взагалі допомагає розуміти одне одного навіть тоді, коли слова зайві. Найтепліший момент стався під час одного із занять, коли Матвій вчився відбивати ритм. Я бачила, що йому не все вдавалося так, як хотілося, і він починав хвилюватися. Тоді я підійшла до нього, взяла його руки у свої та почала відбивати ритм разом із ним. Ми ніби стали одним музичним інструментом. Через кілька хвилин він розслабився, почав усміхатися, і в нас усе вийшло. Для мене це був дуже зворушливий момент, адже я відчула, наскільки важливими для нього є підтримка, довіра та відчуття, що ми разом можемо подолати будь-які труднощі.
Музика завжди викликала у Матвія щирий інтерес, тому ці заняття стали для нього справжнім святом. Він із задоволенням грав на сопілці, займався на фортепіано разом із викладачем, вчився працювати з ритмом на ксилофоні та інших інструментах. Особливе захоплення у нього викликала можливість виступати разом з іншими учасниками та відчувати себе частиною творчого колективу. Під час занять він ставав більш зосередженим, уважним і впевненим у собі. Чесно кажучи, сьогодні я навіть трохи шкодую, що не привела Матвія на музику раніше. Раніше здавалося, що головним є навчання, розвиток побутових навичок та адаптація. Тепер я бачу, що музика відкрила у ньому нові здібності, подарувала радість і допомогла повірити у власні сили.

Я переконалася, що музика справді може бути своєрідними ліками для душі. Під час занять Матвій повністю відволікався від тривожних думок і занурювався у творчий процес, а додому повертався спокійнішим, більш врівноваженим та задоволеним. Також я помітила, що він став сміливішим у самовираженні. Якщо раніше міг соромитися або вагатися, то тепер охочіше демонструє свої вміння, бере участь у виступах і не боїться бути помітним. Для нього це був дуже важливий досвід відчуття успіху та публічної діяльності.

В цілому за час проєкту у синові відбулося багато позитивних змін. Він став відповідальнішим, серйозно ставиться до занять, із задоволенням розповідає про них удома та згадує друзів, з якими займається музикою. Для нашої родини найважливішою перемогою стали його виступи на сцені. Коли я вперше побачила Матвія серед інших учасників музичного колективу, то відчула справжню гордість. Для сторонньої людини це може бути звичайний концерт, але для нас це був доказ того, скільки праці й терпіння стоїть за цим результатом і що Матвій здатний досягати успіхів.

Але цей проєкт змінив не лише сина, а й мене. Я зрозуміла, що розвиток особливої дитини — це не тільки навчання чи корекційні заняття. Не менш важливо дати можливість творити, відчувати успіх, виступати перед людьми й отримувати задоволення від того, що робиш. Саме тут я вперше по-справжньому побачила свого сина не як дитину, якій постійно потрібна допомога, а як майже дорослого хлопця, який виходить на сцену та є повноцінним учасником колективу. Це усвідомлення змінило моє ставлення до його можливостей і подарувало більше віри, спокою та впевненості у майбутньому. Тепер цей творчий досвід живе у нас вдома. Ми часто слухаємо музику, іноді разом співаємо чи просто створюємо гарний настрій за допомогою улюблених мелодій. Це не потребує особливих умов, але дарує багато радості та теплих емоцій.

Найціннішим стало те, що проєкт допомог по-новому побачити власну дитину, відволіктися від щоденних турбот та відчути підтримку людей, які нас розуміють. Я щиро вдячна команді ГО “Ми-особливі”, викладачам, організаторам та фінансовим партнерам за їхню працю, турботу та віру у наших дітей. Завдяки вам у житті наших родин з'являються такі важливі «острівці стійкості», які допомагають не втрачати надію, знаходити сили рухатися вперед і бачити нові можливості там, де раніше ми їх навіть не помічали. Особлива подяка за те, що ви допомагаєте нашим дітям розкривати свої таланти, а батькам — вірити у них ще більше.

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

Відчути життя на дотик: як глина, фарби та спільна творчість об’єднує і надихає родини дітей з інвалідністю у Кропивницькому.

Детальніше
Illustration

“Не тягар, а особистість: як мами дітей з особливими освітніми потребами виборюють у системи право бути частиною громади”.

Детальніше
Illustration

Час видихнути: простір де зникає гіперконтроль та народжується радість.

Детальніше
Illustration

Про світло, місяць і котика Тома: історія Віталіка, який говорить малюнками.

Детальніше

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Підтримати
Illustration

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026