Зупинитися, щоб відчути життя: як онлайн-зустрічі подарували родині зі Славути “острівець затишку”

03.11.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Цей матеріал є частиною серії публікацій у межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення”, який реалізується ВБО “Даун Синдром” за підтримки фінансового партнера UKRSIBBANK BNP Paribas Group.
Цього разу своїм досвідом ділиться родина Світлани Доктор. Вони долучилися до напряму “Комплексне поєднання творчих і тілесних практик”, який втілює ГО “Спеціалізований центр раннього розвитку Даун Синдром” у рамках проєкту. Щотижня батьки та діти разом відвідували онлайн-сесії з арттерапії, музики, йоги та танців. Такий синтез руху та творчості допоміг родинам долати наслідки хронічного стресу війни, знімати тілесну напругу, відновлювати емоційний ресурс та зміцнювати зв'язок одне з одним.

Наш дім у Славуті та маленький “енерджайзер”
Мене звати Світлана Доктор і наша родина мешкає на Хмельниччині, у затишному містечку Славута. Доля подарувала мені п’ятьох дітей: старші Віка та Юра вже дорослі та живуть окремо, донечка Ольга цьогоріч вступила на навчання і теж вирушає у доросле життя, а вдома з нами залишаються двоє молодших хлопчиків. Це 12-річний Роман та 5-річний Андрійко, який має синдром Дауна.
Зараз я не працюю і весь мій час і серце належать Андрійкові. Наш найменший — це справжній маленький “енерджайзер” на акумуляторах: здається, у звичайних батарейок ресурс давно б вичерпався, а в Андрійка просто відсутня кнопка “вимкнути”. Він надзвичайно допитливий, обожнює, коли ми разом гортаємо яскраві книжки, розглядаємо картки, а ще марить машинками та динозаврами.
У нашому рідному місті, на жаль, немає спеціалізованих центрів для розвитку дітей з інвалідністю. Щоб підтримувати Андрійка, ми на постійній основі їздимо до реабілітаційного центру “Агапе” у Хмельницький. Донедавна син відвідував місцевий дитячий садок, але наприкінці квітня той закрився на ремонт, а у інший садок нас не взяли через відсутність довідки про працевлаштування обох батьків. Андрійко дуже соціальна дитина, він прагне спілкування, любить гратися з однолітками, і раптова ізоляція у чотирьох стінах стала для нього випробуванням. Напруга зростала щодня. У постійній гонитві за реабілітаціями, побутовими клопотами та під звуки повітряної тривоги і дитині, і мені критично бракувало розвантаження. Хотілося бодай “ковтка” чогось нового, що допоможе зняти фізичну втому та заспокоїти нервову систему. Тому, коли я дізналася від ГО “Спеціалізований центр раннього розвитку Даун Синдром”, про запуск проєкту “Творчість дарує енергію відновлення” я не вагалася жодної секунди. Ми вже мали трепетний досвід участі в ініціативах ВБО “Даун Синдром”, тому знали: попереду на нас чекає щось справді тепле та підтримуюче.

Світло, музика та перші спільні “па”: як проєкт повернув нас “тут і зараз”
Онлайн-зустрічі стали для нас справжнім порятунком. Дивовижно, як через екран можна передати стільки тепла, що воно заповнює всю кімнату. Ба більше, проєкт об’єднав усю нашу сім’ю. До занять з арттерапії із задоволенням долучилася старша донька, знайшовши у малюванні власне джерело спокою.
А для Андрійка ці зустрічі перетворилися на справжнє свято. На музикотерапії він, затамувавши подих, слухав терапевтичні казки, насолоджувався ніжними пісенними мотивами та щоразу намагався підспівувати та повторювати за педагогом. Танці ж стали його особливою любов’ю, під час рухових вправ син сміявся так щиро й заразливо, що цей сміх миттєво підхоплюють усі довкола. Навіть під час занять із йоги він ставав поруч зі мною на килимок і старанно намагався відтворити кожну асану. У такі хвилини він просто сяяв, мов маленьке сонечко — радісний, щасливий і абсолютно розкутий. Спіймати цей дитячий захват, коли дитина не боїться пробувати нове, бо відчуває поруч турботливі руки й підтримку, це щастя.
Цікаво, що цей досвід не обмежувався годинами перед монітором. Андрійко почав самостійно згадувати й повторювати танцювальні рухи та фізичні вправи протягом дня, перетворюючи звичайну рутину на гру. Навіть мій старший син Рома не втримався і долучився до наших родинних танців. Ми знову навчилися просто бути разом, дуркувати, щиро сміятися та обійматися, забувши на час занять про роль “стомленого дорослого” чи “суворого наставника”.
Музика, фарби та тілесна свобода: наші ліки від тривоги
Поєднання тілесних і творчих практик стало для нашої родини саме тим цілющим бальзамом, якого ми так потребували. Кожне заняття давало свій особливий терапевтичний ефект:
●  Малювати свої тривоги: на арттерапії за допомогою простих олівців та підручних матеріалів ми вчилися виплескувати на папір ті почуття, для яких іноді важко підібрати слова. Це допомогло звільнити внутрішній простір від накопиченого стресу.● Відчувати гармонію: музичні композиції та казкотерапія діяли як м'яка заспокійлива терапія, знімаючи емоційну напругу та даруючи відчуття безпеки.● Скидати важкий тягар: йога стала для мене особистим відкриттям. Зізнаюся, я приєдналася до цих занять не одразу, але коли наважилася — відчула неймовірне полегшення. Фізичні відчуття в тілі після практики важко описати словами: це відчуття, ніби з плечей нарешті спадає важка й невидима брила. Настрій миттєво поліпшується, з'являється приплив такої життєвої енергії, якої від себе в умовах виснаження вже й не очікувала.
Завдяки цим вправам Андрійко став набагато спокійнішим і водночас сміливішим у вираженні своїх почуттів. Він почав частіше і відкритіше посміхатися, а не просто реагуючи на щось.

Маленькі перемоги та відновлення батьківського ресурсу
Головна перемога цього проєкту для нашої родини полягає навіть не у нових навичках, а у трансформації нашого внутрішнього стану. У нескінченних турботах про навчання, реабілітації, побут та в умовах постійної тривоги за майбутнє ми часто забуваємо про найголовніше — просто жити. Ми постійно кудись поспішаємо, біжимо, змагаємося за досягнення й успішність дітей, виснажуючи власні ресурси.
Проєкт дав мені важливий урок: треба зупинитися. Хоча б на одну мить пригальмувати цей безупинний біг, озирнутися довкола, подивитися на себе та на своїх найрідніших.
Я відчула, що починаю краще розуміти і себе, і свою дитину, і світ навколо. Моє власне відновлення дало мені сили бути більш терплячою, чуйною та ресурсною мамою. А посмішка Андрійка, його щирий сміх під час танців і бажання ділитися цим теплом з братом і сестрами — це і є наша найбільша родинна перемога.
Острівці стійкості, які залишаються з нами
Усі ті техніки релаксації, руханки та творчі прийоми, які ми засвоїли під час зустрічей, тепер назавжди оселилися в нашій квартирі. Вони стали нашими щоденними інструментами самодопомоги, які ми використовуємо щоразу, коли відчуваємо втому чи тривогу.
Я щиро, усім серцем дякую команді ВБО “Даун Синдром”, ГО “Спеціалізований центр раннього розвитку Даун Синдром”, усім педагогам, психологам та фінансовому партнеру UKRSIBBANK BNP Paribas Group за створення цього справжнього “острівця стійкості”. Ви даруєте родинам не просто заняття, а натхнення, віру у власні сили та відчуття підтримки, яке так необхідне сьогодні.

Дякуємо за те, що навчили нас знову посміхатися, розслаблятися, набиратися сил для нового дня та цінувати кожну мить, проведену разом. Ми з нетерпінням чекатимемо на нові проєкти, які так само надихатимуть і зігріватимуть серця батьків та нашої малечі.

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

“Творчість дарує енергію відновлення”: коли розвиток дитини стає спільною радістю родини.

Illustration

Аромат вощини, фарби та чай з розмовами: як полтавські родини знаходять енергію відновлення у творчості.

Illustration

Колір, глина та два слова, що змінюють все: “Я можу!”.


Illustration

“Пам’ятайте, що найважливіше для вашої дитини — це любов.”

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Illustration