Історія перша. Перемога, виражена у словах

Розповідає мама, Шевченко Ольга, у проєкті брав участь син Максим, 2012 року народження, родина з м. Каховка Херсонської області є членами ГО “Сонячні діти Херсонщини”. 

Максим дуже творчий хлопчик, він любить малювати, кататися на самокаті, вчиться грати на фортепіано, а ще дуже любить смачно поїсти! Тому, коли голова нашої організації надіслала інформацію про кулінарний проєкт, ми одразу вирішили долучитися. Для нас це була чудова нагода навчитися готувати разом та знайти новий спільний простір для всієї сім'ї.
Заняття допомогли нам вийти зі стану “завмирання” у стан “тут і зараз”. Спочатку я намагалася все контролювати та нарізати продукти замість сина, але згодом відпустила ситуацію та дала Максиму повну свободу дій, залишившись поруч лише як чуйна порадниця. 
Проєкт дарував дивовижні емоції кожної неділі та приніс у наше життя важливі зрушення:
● Після виїзду з окупації Максим перестав розмовляти. Під час занять, коли ми просили його називати інгредієнти, він почав знову вимовляти назви продуктів! Це стала наша найважливіша та найцінніша перемога.● Один із найтепліших епізодів виявився тоді, коли я попросила чоловіка замінити мене на занятті з приготування борщу. Максим був неймовірно щасливим, що готує разом із татом. Вони не лише зблизилися, а й разом накрили стіл та запросили мене скуштувати результат. Бути не кухарем, а просто гостею, яку частують її чоловіки — це незабутня приємність. Молодший син теж із захопленням долучився до процесів — допомагав братові, поки Максим з гордістю фотографувався з продуктами та куштував власноруч приготовлені страви.● Максим став набагато впевненішим і самостійнішим: він із задоволенням допомагає на кухні, а після обіду тепер сам, без жодних нагадувань, миє за собою посуд.
Участь у проєкті дозволила мені трішки “видихнути”, відновити ресурс та отримати справжній кайф від спілкування у родинному колі за спільним столом. Ми дізналися багато нових рецептів і тепер плануємо далі експериментувати та куштувати нові страви всією сім’єю.

Найбільшим одкровенням для мене стало те, наскільки Влад може бути самостійним без постійної опіки дорослих:● Він опанував нові страви та навіть пройшов свій особистий “челендж” — навчився та сам із задоволенням чистив картоплю! А його щире обурення під час приготування торту, коли виявилося, що коржі не треба пекти в духовці, досі викликає в нас найтеплішу посмішку.● Нещодавно, залишившись удома сам на декілька годин, син не просто розігрів їжу, а й вперше повністю сам заварив собі чай. Цей маленький крок додає неймовірної впевненості у завтрашньому дні.● Я змогла зняти з себе роль постійного наставника та просто спостерігати, як моя дитина творить і радіє власним успіхам.
Цей проєкт дав нам набагато більше, ніж просто кулінарні навички — він подарував інструменти для самовідновлення. Тепер цей досвід живе у нашій квартирі: у нас з'явилася чудова традиція, коли у вихідні дні сніданок для всієї родини готують діти.

Історія четверта. Натхнення від молодих наставників

Розповідає мама Онищук Аріна, у проєкті брав участь син Антон. 

Наша родина родом із Херсона, але зараз через війну ми проживаємо у Світловодську на Кіровоградщині. Ми є членами ГО “Сонячні діти Херсонщини” і намагаємося не втрачати зв'язок із рідною спільнотою. Наш син Антон — старшокласник, який зараз активно шукає себе: вивчає англійську, ходить до тренажерного залу, пробує грати на укулеле. Коли ми дізналися про кулінарний проєкт, то одразу вирішили долучитися, адже для Антона це була дивовижна можливість опанувати важливі для життя побутові навички та розширити коло спілкування.
Справжнім захопленням для сина стало те, що наставниками на проєкті були майже його однолітки! Спілкування не з суворими вчителями чи батьками, а з молодими людьми нарівні створило неймовірно легку, невимушену атмосферу, у якій вчитися стало легко та цікаво.

Участь у проєкті подарувала Марійці не лише кулінарні секрети, а й глибоку внутрішню трансформацію:
● Соціальна відкритість: Зазвичай Марійка більш стримана й чекає, поки її про щось запитають. На проєкті ж вона розквітла — була максимально уважною до інших, активно спілкувалася, відчувала захват та справжню гордість від того, що вона є частиною дружньої команди.● Сміливість та самоорганізація: Донька стала набагато сміливішою у самовираженні та впевненішою в собі. Вона навчилася не просто повторювати страви, а й організовувати процес: планувати підготовку до готування ще до його початку.● Відновлення ресурсу: Заняття дали можливість побути поруч «тут і зараз», працювати пліч-о-пліч і наповнитися теплою енергією, яка повертає батьківський ресурс.