Більше ніж просто випічка: як тісто, творчість та турбота змінюють життя дітей у Рівному 

16.08.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Від редакції: Цей матеріал є частиною серії публікацій у межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення”, який реалізується ВБО “Даун Синдром” за підтримки фінансового партнера UKRSIBBANK BNP Paribas Group. Своїми враженнями від проєкту діляться родини, які приймали в ньому участь у ГО “Центр розвитку дитини “ТЕДІ-Р” з міста Рівне: Савченко Оксана і син Іван, Ільчук Світлана і донька Катерина, Мартинюк Іванна та син Рувим, Богдан Ірина і син Матвій, Білякова Марія донька Анна, Алабаш Ольга і син Максим, Подзицей Олена і донька Маргарита, Слюсаренко Мирослава і син Любомир, Горицька Діана і донька Злата.
У приміщенні “ТЕДІ-Р” пахне не лише фарбами чи дитячим сміхом, а й свіжоспеченим хлібом, ваніллю та домашнім затишком. Тут розглядають творчість не як просто дозвілля, а як глибоку сенсорну стимуляцію, що вмикає внутрішні ресурси дитини та її родини. Саме тому одним із ключових методів терапії команда обрала хліботерапію — інноваційний напрямок, де замість глини чи пластиліну використовують живе тісто. Тут немає статичного результату: дитина створює динамічний, сенсорно насичений продукт, який згодом перетворюється на рум’яну випічку. Фахівці організації пройшли спеціальне навчання фасилітаторів, щоб кожна зустріч раз на тиждень ставала справжнім терапевтичним актом.
Про те, як тісто в руках дітей перетворюється на сміливість, самостійність та віру у майбутнє, розповідають самі батьки.

Світ наших дітей: від Рівного до Маріуполя
Наші родини дуже різні, але нас об’єднує одне — прагнення подарувати дітям повноцінне, яскраве життя. Серед нас є місцеві жителі Рівного, а є й ті, для кого це місто стало прихистком після евакуації з Маріуполя. Наші діти ходять до різних центрів та громадських організацій: ГО “ТЕДІ-Р”, “Бебісан”, “Шлях без обмежень”, “Дівчата.Діти.Рівне”, Центру підтримки “Я.Маріуполь”.
Вони надзвичайно талановиті. Анічка любить малювати, гратися з іншими дітками та спілкуватися з друзями. Вона також відвідує танці та плавання. Максим захоплюється читанням, ліпленням, транспортом, малюванням і обожнює готувати. Матвій дуже любить кулінарію, малювання та колекціонує фігурки з фільмів Marvel. А Рувим розвивається у центрі “ТЕДІ-Р” від самого його заснування: він займається нейрокорекцією, арт-терапією, шахами, плаванням і комп’ютерними іграми.
Для Рувима “ТЕДІ-Р” — це улюблене місце, куди він завжди біжить із задоволенням. А для його матері Іванни створення такого простору було мрією:
“У моєму серці завжди жила мрія, щоб діти з синдромом Дауна мали майбутнє після школи мали місце роботи, зустрічей, соціалізації. На жаль, часто такі підлітки приречені сидіти вдома. І коли з'явилася можливість створити такий простір, ми одразу вхопилися за неї”.
Тісто, що оживає у долонях: від страхів до захоплення
Виховуючи дитину з особливими потребами, батьки найбільше прагнуть постійної зайнятості та соціалізації для своїх синів і доньок. Найважче у щоденній рутині — це коли дитина залишається наодинці з гаджетами, бо нічого іншого її не цікавить, або коли батькам складно суміщати роботу з розкладом занять. Додаються також мовний бар’єр чи адаптація після переїзду.
Але головне — це втома, яка триває роками. Як зізнається одна з матерів, коли маєш такі виклики щодо майбутнього дитини, війна всередині починається з моменту почутого діагнозу, тому за 18 років виховання ти почуваєшся справжнім “спецзагоном”.
Коли вихователі та фахівці запропонували дітям спробувати хліботерапію, вибір був очевидним: майже всі наші діти обожнюють допомагати на кухні. Вони з нетерпінням чекали на кожну зустріч.
Дітей захопив увесь процес від початку до кінця — від замішування тіста до витягання з печі рум’яних булочок. Тісто виявилося дивовижним матеріалом: воно м'яке, тепле, живе, слухняне. Його можна м'яти, надавати йому будь-якої форми, розкачувати й спостерігати, як воно росте.

Тепло спільних чаювань і маленькі великі перемоги
Під час занять відбулося найголовніше — діти почали розкриватися, а між батьками та дітьми з'явився новий місток розуміння.Найчіткішим маркером успіху стали щасливі очі та посмішки дітей після кожного заняття. Це завжди буря позитивних емоцій! Найтепліші моменти — це коли всі сідають разом за один стіл, щоб випити чаю з булочками, які діти спекли власними руками. У цей момент в їхніх очах горить справжній вогонь.
Цікаво, що діти прагнули не просто з'їсти зготоване: їм було надзвичайно важливо пригостити своїх рідних та друзів. Вони часом самі не їли, а прагнули віддати, поділитися, почути похвалу. Це показало їхню величезну щедрість і щирість.Кожне заняття дарувало маленькі перемоги:
● Одна з матерів вперше змогла залишити дитину на занятті й не бути присутньою поруч, і це став важливий крок до самостійності для обох.● Інший хлопчик після заняття сяяв від щастя, коли мама сказала йому, що його булочка найсмачніша у світі.● А одного разу, чекаючи, поки випікається хліб, діти вирішили зняти відео для TikTok і почали танцювати.“Я вперше бачила такі емоції своєї дитини, — ділиться одна з мам. — Я навіть не підозрювала, що мій син вміє так танцювати!”
Зміни, які залишаються назавжди
За час участі в проєкті ми помітили колосальні зрушення. Діти стали сміливішими, відкритішими до спілкування з однолітками та дорослими, подолали страх перед незнайомими людьми. У них з'явилася відповідальність і розуміння, що вони можуть бути корисними. З'явилися і важливі побутові навички, вони почали краще дотримуватися послідовності дій, доводити розпочату справу до кінця й тепер із радістю готують удома те, чого навчилися на проєкті. А один із учасників після цих занять зробив величезний крок до дорослого життя — почав самостійно ходити в магазин по продукти.
А що ж змінилося всередині нас, батьків?
Батьківський ресурс — це основа. Коли щасливі діти, відновлюються і батьки. Проєкт дав змогу бодай на деякий час переключитися від щоденних турбот, відчути підтримку інших родин зі схожим досвідом і просто побути в атмосфері спокою.
Ці заняття повернули нам віру в майбутнє наших дітей. Вони нагадали, що емоційно стійкі та відновлені батьки можуть дати дитині набагато більше сил і наснаги рухатися далі.
Слова вдячності
Говорячи про найцінніше, ми розуміємо: це не про матеріальні речі. Це про спілкування, живі емоції, корисно прожитий час, щирі обійми та відчуття спільноти.
Ми щиро дякуємо команді ГО “Центр розвитку дитини “ТЕДІ-Р” та партнерам проєкту за те, що ви повірили в наших дітей. За вашу турботу, професіоналізм і великі серця.
Ви створили не просто курс занять. Ви створили справжній острівець стійкості — простір, де наші діти вчаться розправляти крила, а ми, батьки, знаходимо сили жити, любити й вірити в завтрашній день. 

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

Тепло, що народжується з глини: історія Тетяни та Марії.


Illustration

Космічна любов, яка здатна робити неймовірні речі: історія Павлика, та його родини.

Illustration

Творчість без меж: історія 13-річного митця із синдромом Дауна, чиї роботи захоплюють.

Illustration

Правова консультація щодо нового Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти.

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Illustration