>

Чому діти із синдромом Дауна навчаються не так, як їх вчать дорослі?

Illustration



Відповідає на питання Наталія Вавілова, корекційний педагог Центру Раннього Розвитку 

Почнемо з прикладу. Дорослий навчає ладусі і очікує, що дитина буде повторювати за ним робити ладусі, а дитина бере руки мами і робить ладусі маминими руками. Цей приклад може лягти в основу будь-якої ситуації із вашого досвіду, тому що ситуація буде повторюватися і з більш старшими дітьми.
Вся справа в тому, що дитина неправильно зрозуміла правило, неправильно його завчила. Дитина із синдром Дауна навчається завдяки багаторазовим підкріпленням. І дуже важливо, щоб те, що вона вивчає, було відразу сформульовано правильно. 

Тобто, якщо дитина навчається робити ладусі, то це означає, що мама робить все для того, щоб ладусі були такими, як мають бути. 

Якщо мама навчає дитину одягати колечка, то мама робить це для того, щоб дитина не кидала колечка, а одягла колечка. Якщо мама навчає щось складати, будувати або поводити себе в конкретних ситуаціях, це має бути послідовна, незмінна, повторювана дія. Не можна спочатку говорити, що, наприклад, бити маму можна, а через якийсь час сказати, що тепер не можна це робити. Бо дитина вже завчила правило. Чому так відбувається?
Діти із синдром Дауна заучують певні дії. Це називається схильність до патернів. Дітям із синдромом дуже важко робити інакше, не так, як вони завчили. Це може стосуватись навіть маршруту, яким вона ходить. Схильність до патернів і труднощі із переключенням уваги, тобто із тим, щоб вивчити щось нове і переключитися із таких правил на нові правила, це є особливістю саме дітей з трисомією.
Тому дуже важливо, щоб правила, яким ви навчаєте дитину, були із самого початку вірно сформульованими.

Якщо дитина робить щось неправильно, важливо про це сказати, а не замовчувати. Бо у такому випадку дитина із синдромом відчуває підкріплення дорослого, думає, що вона все робить добре. Звичайно, є діти, які потім будуть вчитися, переключатись на нові правила, розуміти, що ось тут ми ведемо себе так, а тут так. Але, зазвичай, з цим є труднощі, тому відразу вчить правильно.
Також важливо пам'ятати, що коли ви допомагаєте дитині щось зробити або щось пояснюєте, з кожним разом ваша допомога має ставати менше, дитина має відчувати більше самостійності. Бо ми ж прагнемо до самостійності дитини у майбутньому.

Буває таке, що коли дорослий навчає дитину, то стільки робить за неї, що дитина навіть немає можливості себе проявити. Звичайно, що темп реакції дорослого значно швидше за дитячий.

Якщо дорослий швидко годує, бо треба кудись поїхати, то дитина сидить і підкоряється дорослим. Вона не має можливості себе проявити. Тому тут ще дуже важливо уповільнювати свій темп. І не забувати, що це має бути не дія, зроблена за дитину, а дія, яку ви навчили робити дитину самостійно. Дорослому необхідно набратись терпіння і чекати. Є навіть такий прийом - сісти на свої руки і чекати, не робити за дитину. При цьому, знову ж таки, важливо хвалити дитину, якщо вона робить це правильно, хоч і повільно.

Підсумовуючі, пам'ятайте про те, що дитина транслює те, чому ви її навчили. Трохи терпіння і у вас все вийде!

Форма для питань