Допомогти
Допомогти

Коли кухня стає простором сили

01.07.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration
Illustration
Illustration

Від редакції: Цей матеріал є частиною серії публікацій у межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення”, який реалізується ВБО “Даун Синдром” за підтримки фінансового партнера UKRSIBBANK BNP Paribas Group. Про кулінарну терапію, яку обрала ГО “Сонячні діти Херсонщини” як форму дистанційної арттерапії, та про життя організації розповідає її керівниця, Ірина Ханікова.

Illustration

Наша організація вже багато років бере участь в акції “Срібна монетка”, і ми пишаємося тим, що ставали переможцями конкурсного відбору майже щороку. Завдяки цій надійній підтримці нам вдалося втілити в життя чимало важливих ініціатив: ми навчали фахівців з інклюзивної освіти, влаштовували драйвові інклюзивні веселі старти, збиралися у сімейних таборах відпочинку, проводили конкурс “Кращі інклюзивні практики України” та навіть створили власну театралізовану виставу.
Цього року в межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення” ми відчули, що дітям і батькам потрібне щось дуже затишне, зрозуміле й водночас терапевтичне. Так народилася наша “Школа кулінарів 2.0” для дітей і молоді із синдромом Дауна. Для нашої команди така синергія надзвичайно цінна. Вона дає можливість не просто перечекати важкі часи, а реалізувати нові ідеї для розвитку, спілкування, творчості та самостійності наших учасників. Це наш спільний шанс крок за кроком змінювати життя родин на краще.
Ми свідомо обрали кулінарію як форму арттерапії, адаптовану до дистанційного формату. Причому таку, де діти готують абсолютно самостійно. Чому саме кухня? Бо вона природно поєднує в собі творчість, розвиток практичних навичок і дивовижну роботу всіх органів чуття. Це справжня сенсорна інтеграція: під час приготування страв діти взаємодіють із різними текстурами, запахами, смаками та кольорами. Робота з борошном, свіжими овочами, ароматними спеціями — це найприродніший спосіб стимуляції тактильних, нюхових та зорових рецепторів, який м'яко стабілізує нервову систему. На кухні дитина одночасно бачить, торкається, нюхає, куштує і створює щось власними руками. Саме тому для нас кулінарія є однією з найдоступніших і найефективніших форм розвитку.
Водночас це простір для прояву справжньої незалежності. Коли дитина сама відміряє інгредієнти, змішує їх, прикрашає страву, вона бачить миттєвий, відчутний результат своєї праці. Для молоді з синдромом Дауна це не просто цікаве заняття, а спосіб відчути власну компетентність, розправити крила та повірити: “Я можу сам”.
Хоча на заняттях ми заохочуємо учасників діяти максимально автономно, цей проєкт насамперед про родину. Спільний час тут особливий. Він проявляється не в тому, що мама стоїть над головою і контролює кожен рух, а в маленьких, але дуже важливих моментах: разом обрати продукти в магазині, підтримати поглядом, коли щось не виходить, помилуватися готовою стравою, красиво сервірувати стіл і, звісно, фінально смакувати результат усім сімейним колом. Під час онлайн-зустрічей ми не лише ріжемо чи варимо — ми співаємо, відгадуємо загадки, ділимося новинами й щиро радіємо успіхам одне одного. Для батьків це дивовижна можливість побачити свою дитину з абсолютно нового боку, дорослою, відповідальною та впевненою. А для дітей неймовірно важливо відчувати, що їхні зусилля помічають і цінують, а приготована ними страва приносить справжню радість усій родині. Саме такі моменти народжують спільні позитивні емоції та створюють міцні сімейні спогади.

Рецепт родинного дива: як народжується борщ і впевненість
Проєкт уже в активній фазі, в цілому ми запланували 6 великих зустрічей, по дві на місяць. Зараз у нашій групі навчаються 16 чудових хлопців та дівчат із ментальними порушеннями, зокрема з синдромом Дауна. Перед тим як увімкнути плити, ми провели ознайомчу зустріч: знайомилися, разом розпаковували отримані кулінарні девайси, обирали першу страву та складали список продуктів.Батьки, брати та сестри залюбки допомагають із закупками, тримають кулачки за учасників під час трансляції, а їхня найприємніша й найвідповідальніша роль — бути першими дегустаторами готових страв. Проєкт дивовижним чином об'єднує всю родину навколо спільного досвіду й гордості за нові досягнення.
Особливе значення має те, як побудований наш процес навчання. Наші заняття ведуть дві старші сестри учасників, тому ми працюємо за принципом “рівний-рівному”. Дівчата як ніхто інший глибоко розуміють і потреби молоді із синдромом Дауна, і хвилювання батьків. Вони допомагають тримати той самий тонкий баланс між вчасною допомогою та простором для самостійності.
Під час зустрічі кожен етап ми виконуємо разом, крок за кроком. А щоб учасникам було легше витримати паузу та не втручатися, ми заповнюємо ці хвилини очікування спілкуванням, піснями та загадками,і тоді ніхто не втрачає інтересу та не поспішає зробити щось замість дитини. До того ж ми привчаємо кулінарів до повного циклу: приготував — прибери за собою робоче місце та залиш чистим посуд. Ця терапія дією структурує внутрішній хаос, дає зрозумілий алгоритм і вчить відповідальності, а родинам відкриває очі на те, як багато їхні діти можуть робити самі, коли їм просто довіряють.
Якщо зазирнути на нашу онлайн-трансляцію, наприклад, під час приготування борщу, можна побачити справжнє маленьке диво. Уявіть собі: діти самі варять бульйон, миють, чистять, шаткують овочі, а щоб не плакати від підступної цибулі, дружно співають пісень прямо в мікрофони! Батьки спостерігають поруч, але головна роль виключно у дітей. У цей момент на кухнях панують неймовірні емоції: здивування, гордість, захоплення від кожного влучного руху ножем чи теркою. Поки борщ мліє на плиті, учасники підсушують грінки, миють посуд, а потім кличуть рідних до столу.
Найкраще цю атмосферу передають щирі відгуки мам у наших чатах: “Нагодували всю родину смачним обідом”, “Було неймовірно смачно”, “Він абсолютно всі процеси спробував сам!”, “Бачить у віконці зуму, що роблять інші діти, і сам охочіше береться до справи”. Саме в такі миті народжується справжня віра у себе.

Кулінарія як терапія: вихід із заціпеніння
Війна, постійна тривога та виснажлива невизначеність призвели до того, що багато родин зараз перебувають у стані хронічного стресу чи емоційного “завмирання”. У такому заціпенінні легко закритися в мушлі труднощів і перестати помічати життя. Коли дитина бере на себе активну роль і самостійно створює готову страву, відбувається важливе зрушення — родина починає “оживати”. Наша “Школа кулінарів 2.0” дає дитині можливість не просто побути глядачем, а створити реальний, відчутний продукт власними руками, пригостити ним найрідніших і отримати щире, заслужене визнання. Це повертає відчуття успіху й контролю над власним життям. Для батьків такі хвилини стають джерелом глибокої надії: вони бачать не діагнози чи обмеження своєї дитини, а її розквітаючі можливості, таланти та маленькі щоденні перемоги. З цих успіхів поступово повертаються сили та віра в майбутнє.
Тут дуже потужно працює естетична терапія. Ми робимо особливий акцент на сервіруванні та презентації страви як на творчому акті, що прирівнює кулінарію до образотворчого мистецтва. І ми вже маємо перші перемоги, коли діти вражали батьків своєю самостійністю. Після майстер-класу з борщу мами ділилися, що вдома вийшла справжня “ресторанна подача” з грінками та зеленню, а самі кулінари настільки надихнулися, що вже наступного дня планували повторити цей шедевр. Коли дитина з гордістю запрошує родину до красиво прибраного столу — це стає моментом відновлення емоційного зв'язку, де панують спокій і відчуття, що попри всі виклики, життя триває, і ми можемо разом створювати щось добре і смачне.

Історія зростання, що триватиме даліФінальним акордом нашого етапу проєкту стане створення особливої книги рецептів. До неї увійдуть усі ті страви, які наші учасники навчилися готувати самостійно. Ми обов'язково надрукуємо її та подаруємо кожній дитині. Це буде не просто збірка інструкцій, а справжня історія їхнього успіху, нагадування про спільні застілля та власну силу. Ми навіть залишимо в ній кілька чистих сторінок, для нових кулінарних відкриттів, щоб ця історія зростання продовжувалася й після завершення проєкту. Адже найцінніше для нас, щоб дитина зафіксувала віру у себе, а родина продовжувала підтримувати її на цьому шляху.
Навички самообслуговування та побутової адаптації — це той міцний фундамент, на якому будується майбутнє самостійне життя наших дітей. Саме тому такі практичні ініціативи життєво необхідні: вони дають не суху теорію, а реальний досвід, який дитина забирає із собою в підліткову та дорослу повсякденність. Вони вчаться планувати, діяти послідовно й доводити справу до кінця. Наша організація переконалася, що кулінарна арттерапія має колосальний потенціал, тому ми однозначно плануємо розвивати цей напрямок надалі, залучати нових учасників і поглиблювати програму, роблячи самостійність природною частиною кожного дня нашої молоді.
Якби я мала можливість звернутися до організаторів, фінансових партнерів та інших родин, моє головне надихаюче послання було б таким:

Найцінніше у проєкту “Творчість дарує енергію відновлення” — це безмежна віра у дитину та дивовижна сила арттерапії. Коли кулінарія подається не як нудний обов'язок чи завдання, а як чиста творчість, дитина розкривається природно, через дотики, аромати та радість творення. Арттерапія знімає напругу, повертає відчуття “я можу” і дарує безпечний простір для самовираження.

Батьки бачать своїх дітей у стані успіху, у натхненній дії, і це зміцнює їхню власну впевненість. Ми безмежно вдячні партнерам за підтримку, яка дозволяє нам розвивати ці ефективні підходи та створювати світ, де кожна дитина набуває самостійності, впевненості та радості від власних досягнень.

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

“Глина забирає тривогу”: як сільська рутина поступилася місцем творчості та спокою для Тараса та його мами.

Детальніше
Illustration

Заручники “онлайну” та формальних планів: Чому реальна інклюзія для підлітка із синдромом Дауна виявилася ілюзією.

Детальніше
Illustration

Спільне творення: як глинотерапія допомагає дітям із синдромом Дауна та їхнім батькам почути одне одного.

Детальніше
Illustration

Хліботерапія в ТЕДІ-Р: більше, ніж кулінарія.



Детальніше

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Підтримати
Illustration

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026

Розділи

Посилання

Завітати

м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 52, оф.412

Графік роботи: ПН-ПТ 10:00-18:00

ВБО Даун Синдром 2026