Спільне творення: як глинотерапія допомагає дітям із синдромом Дауна та їхнім батькам почути одне одного

07.06.2026

Illustration

Мирослава Слюсаренко — Комунікаційний менеджер, копірайтер та Член Правління ВБО “Даун Синдром”. Керівник проєкту “Батьківський клуб”, який створений з метою підтримки батьків, які виховують дітей із синдромом Дауна та іншими інтелектуальними порушеннями. Мама Любомира, хлопця із синдромом Дауна, пластунка. Засновниця та головна адміністраторка батьківської спільноти “Сила сонця” — онлайн-групи підтримки для родин, які виховують дітей із синдромом Дауна. 

Illustration

Від редакції: Цей матеріал є частиною серії публікацій у межах проєкту “Творчість дарує енергію відновлення”, який реалізується ВБО “Даун Синдром” за підтримки фінансового партнера UKRSIBBANK BNP Paribas Group. Про напрямок у проєкті — глинотерапію, яку обрала Громадська організація “Санвей” з міста Києва та про діяльність організації розповідає її керівниця, Анна Канівець.

Простір, де народжується довіра
Для нашої громадської організації “Санвей” це перший досвід грантової співпраці з ВБО “Даун Синдром”, хоча наша взаємодія триває вже давно. Можливість стати частиною великого проєкту “Творчість дарує енергію відновлення” є для нас неймовірно цінною. І справа не лише у тому, що ми отримали можливість підтримати дітей, молодь із синдромом Дауна та їхні родини. Цей проєкт відкрив нові горизонти для розвитку самої нашої організації. Адже основним вектором діяльності “Санвей” завжди був розвиток дітей через активну творчість, танці, рух і спорт. Ми щодня бачимо, як рух допомагає їм розкривати свій потенціал, ставати впевненішими та легше взаємодіяти з навколишнім світом. Та завдяки проєкту ми змогли доповнити цей підхід арттерапією, зробивши нашу підтримку комплексною і всебічною. 
Наше сьогодення диктує свої важкі умови: через війну багато родин живуть у стані постійної тривоги, емоційного виснаження та тривалої невизначеності. Саме тому створення безпечного, теплого простору, де діти і батьки можуть творити разом, спілкуватися та відчувати себе частиною великої та дружньої спільноти, стало для нас першочерговим завданням. Крім того, для команди “Санвей” це потужний поштовх до професійного зростання. Співпраця з провідними фахівцями, живий обмін досвідом, впровадження нових методик збагатило нас новими знаннями й інструментами роботи. Ми вдосконалюємо свої підходи, щоб ставати ще сильнішими та ефективніше підтримувати родини.
Чому саме глина?
Коли ми розмірковували, який напрям арттерапії обрати, то шукали інструмент, що однаково м’яко та глибоко впливав би і на дітей, і на батьків. Хотілося знайти щось особливе — такий вид творчості, який допомагав би відновлювати сили, сповільнюватися та знаходити душевну рівновагу. Саме тому ми обрали глину — матеріал, що має унікальні властивості. Робота з нею допомагає зняти емоційну напругу, заспокоїтися, переключити увагу на творчий процес і висловити свої почуття без слів. Через дотик, форму, фактуру та колір учасники відкривають свій внутрішній світ, а коли бачать готовий виріб, відчувають радість, задоволення від власних зусиль і гордість за результат. Зокрема і для мене, глина є дуже символічним матеріалом, який ідеально відтворює саму суть відновлення - під впливом води тверда земля стає м’якою, пластичною, готовою набувати нової, досконалої форми. Так само і людина: коли вона відчуває щиру підтримку, безпеку та прийняття, вона знаходить у собі приховані сили, щоб відновлюватися після життєвих випробувань, відкривати нові можливості та рухатися вперед.

Для багатьох наших вихованців висловити свій біль чи радість словами буває занадто складно, і саме глина стає їхньою мовою. Вона допомагає заспокоїтися, повернути увагу до власних відчуттів і на певний час відволіктися від переживань. Ми прагнули створити простір, де панують безпека, прийняття та розуміння. Психолог на заняттях допомагає учасникам усвідомити свої емоції, м’яко прожити хвилювання чи невпевненість і віднайти те саме внутрішнє джерело ресурсу. У синергії з творчістю це народжує унікальну атмосферу довіри, підтримки та емоційної близькості.
Батьки часто зізнаються нам, що для них справжнім подарунком є можливість просто побути поруч із дитиною, взаємодіючи не через щоденні турботи, а через спільну творчість. У такі моменти мистецтво стає чимось більшим — воно допомагає зміцнювати зв’язок між найріднішими людьми. Саме тому глинотерапія у поєднанні з психологічним супроводом, стала нашим усвідомленим вибором.

Illustration
Illustration
Illustration

Магія за зачиненими дверима гончарні
До занять долучилися 26 учасників: це 13 дітей та молодих людей з інвалідністю віком від 11 до 20 років (серед яких 11 мають синдром Дауна) та 13 їхніх близьких людей, батьків. За вісім терапевтичних занять у затишній гончарній майстерні “Яр” під наглядом турботливих майстрів, діти опановують різні техніки, створюють свої перші маленькі шедеври або просто з насолодою розминають матеріал в руках. Невіддільною і дуже важливою частиною цього процесу є психологічна підтримка батьків. Поки діти занурені у творчий процес, мами й тата мають можливість відкрито поговорити з психологом, поділитися своїми переживаннями, випити кави або тепло поспілкуватися між собою. А згодом на батьків чекає ще один унікальний етап — заняття з лялькотерапії, де вони працюватимуть із м’якою тканиною та цілющими травами, відкриваючи для себе нові терапевтичні практики.
Знайти фахівців для такого проєкту було, мабуть, найважчим і найвідповідальнішим етапом підготовки. Ми шукали не просто професійних керамістів, які досконало володіють гончарною справою. Нам потрібні були люди з великим серцем, які мають досвід роботи з дітьми з інвалідністю, вміють миттєво створити доброзичливу атмосферу та тонко відчувають індивідуальні особливості кожної дитини. Ми особисто відвідували майстерні, спостерігали за заняттями та брали участь у майстер-класах, щоб краще зрозуміти атмосферу кожного простору. Після тривалого пошуку, ми знайшли гончарну майстерню “Яр”, майстриню з кераміки Ніну Лагуту та психологиню Анну Разумову. Разом ми стали командою, обʼєднаною спільними цінностями.
На заняттях наші фахівці ніколи не вимагають, щоб усе було “правильно” чи бездоганно. Найважливішими є свобода творчості, можливість експериментувати, рухатися у власному темпі та отримувати щиру радість від процесу. Саме така атмосфера надихає дітей, додає їм впевненості у власних силах і допомагає сміливо відкриватися новому досвіду.
Як усе це виглядає? Уявіть тихе подвір’я у самому серці Києва. Шум великого міста залишається десь за його межами, а тут, у майстерні, час ніби сповільнюється. М’яке сонце освітлює дерев’яні столи, у повітрі витає аромат свіжозвареної кави для батьків, а діти розпочинають знайомство з глиною. Спочатку вони просто торкаються її, досліджують прохолодну текстуру, зігрівають у долонях і спостерігають як під теплом рук вона стає пластичною та слухняною. А потім починається магія: зі звичайного сірого шматочка народжуються тендітні квіти, кумедні фантастичні істоти, декоративні панно та цілі вигадані всесвіти. Тут немає оцінок, порівнянь чи критики — кожен творить так, як підказує серце. Комусь достатньо просто відчути матеріал у руках, а хтось створює справжній арт об'єкт. На кілька годин зовнішній світ відступає, залишаючи простір для спокою, творчості та живого спілкування.

Маленькі кроки — великі перемоги

Для мене “енергія відновлення” — це не про миттєві чи гучні результати. Вона народжується у маленьких внутрішніх зрушеннях, які крок за кроком відбуваються в дитині, і які ми з трепетом спостерігаємо на кожному занятті.
На самому початку діти реагували по-різному. Хтось уже мав досвід ліплення і сміливо брався до справи, хтось із цікавістю роздивлявся інструменти, а хтось ставився до нового матеріалу з насторогою та невпевненістю. Проте завдяки підтримці та доброзичливості наших спеціалістів, ця обережність поступово зникала. Крок за кроком у дітей зростав інтерес до процесу, з’являлася впевненість у власних силах. Вони дедалі сміливіше експериментували, охоче взаємодіяли одне з одним, щиро раділи своїм успіхам і досягненням друзів поруч.
І в якийсь момент відбувалося щось незвичайне: звичайний шматочок глини в дитячих руках перетворювався на унікальний виріб, створений власноруч. Саме тоді в очах дітей спалахував захопливий вогник, а разом з ним міцніло важливе відчуття: “Я можу! У мене виходить!”
Важливі зміни відбувалися і з батьками. Для них ці години стали рідкісною можливістю видихнути, ненадовго відкласти щоденні турботи, прислухатися до себе та отримати таку необхідну підтримку психолога. А головне — відчути, що вони не самі, що поруч є ті, хто розуміє їх без зайвих пояснень.
З таких простих, але глибоких моментів спільного творення й народжується та сама цілюща енергія відновлення.
Звісно, за цим стоїть і розвиток цілком практичних навичок. Робота з глиною — це не лише політ уяви, а й тренування дрібної моторики, координації рухів, посидючості та концентрації. Глина вчить не поспішати, бути терплячим до матеріалу і до самого себе. Паралельно розвиваються і соціальні навички: учасники вчаться ділитися, просити про допомогу, підтримувати один одного та працювати в команді. Діти, які раніше уникали неприємних сенсорних відчуттів і боялися забруднити руки, тепер із захватом занурюються у роботу. 

Найзворушливішим є момент, коли творчий процес добігає завершення: після глазурування та випалу в муфельній печі сіра глина перетворюється на яскраву кераміку. І коли наприкінці заняття дитина бере свій виріб і з гордістю каже: “Я зробив це сам”, — це найкраща нагорода. Бачити втілення власних зусиль і творчого задуму — величезна радість для наших учасників і для нас.
Батьки помічають, що вдома діти стають спокійнішими, уважнішими та впевненішими. На додаток, у деяких родинах процес ліплення вже вийшов за межі гончарної майстерні — вони продовжують творити разом удома.
Був у нас і дуже знаковий момент на занятті. Одна з дівчаток створила малюнок на глині, який наша психологиня згодом інтерпретувала як яскравий символ внутрішнього зростання, готовності розкриватися назустріч новому досвіду. Це ще раз нагадує, що творчість допомагає краще зрозуміти внутрішній світ людини та висловити те, для чого бракує слів. Для мене це і є справжня перемога проєкту. Адже його результатом стають не лише керамічні вироби, створені власноруч, а насамперед тепліші стосунки в родині, віра у власні сили та новий ресурс для відновлення.

Погляд у майбутнє
Цінність цієї ініціативи для “Санвей” виходить далеко за межі фінансової підтримки, хоча ми щиро вдячні ВБО “Даун Синдром” та нашому фінансовому партнеру UKRSIBBANK за можливість залучити висококваліфікованих фахівців та створити для учасників комфортний простір для творчості та розвитку. Матеріальна складова дала нам необхідні ресурси, але найголовніше — це те, що залишиться з нами назавжди, коли проєкт завершиться. За цей час ми побудували міцні партнерські відносини, здобули цінний практичний досвід у сфері арттерапії та сформували сильну команду однодумців. Наша співпраця з майстринею та психологинею не завершиться разом із проєктом, і ми вже бачимо багато можливостей для нових спільних ініціатив. Завдяки цьому досвіду організація “Санвей” стала сильнішою, досвідченішою та професійно зрілішою.
Якби я мала можливість особисто звернутися до організаторів і партнерів, я би сказала, що найціннішим у нашій співпраці стало відчуття спільної мети та взаємної підтримки. Це нові знайомства, професійний обмін, довіра і розуміння того, що значущі зміни народжуються саме в партнерстві. Коли громадські організації, бізнес, фахівці та родини об’єднуються заради підтримки дітей, з’являються результати, які продовжують жити й працювати ще довго після завершення самого проєкту.

Читайте також

Цікаві та корисні статі підібрані спеціально для вас

Illustration

Хліботерапія в ТЕДІ-Р: більше, ніж кулінарія.

Illustration

Проєкт “Точка опори”: сила мам у “Ресурсному колі”.

Illustration

Блискітки буднів та великі мрії маленької Евеліни.

Illustration

Світ кольорових метеликів Владислава.

Долучіться до змін разом з нами

Підтримайте дітей з синдромом Дауна та допоможіть будувати толерантне суспільство вже сьогодні

Illustration